Аеродром Бельбек розташований за дев’ять кілометрів на північ від центру Севастополя, у Нахімовському районі, біля мікрорайону Любимівка та села Фруктове. Його бетонна злітно-посадкова смуга простягається вздовж берега Чорного моря, немов довга артерія, що поєднує морський простір із небом. Сьогодні це одна з найважливіших військових авіабаз на окупованому Кримському півострові, де базуються винищувачі та системи протиповітряної оборони російських Повітряно-космічних сил.
Історія аеродрому Бельбек починається ще у 1938 році як оперативної військової площадки для прикриття Севастополя. Після нетривалого періоду цивільних рейсів у 2000-х роках у 2014 році об’єкт захопили російські військові, і він перетворився на повноцінну авіабазу з винищувальним полком. Упродовж 2022–2026 років аеродром неодноразово ставав ціллю українських дронів та ракет, що призвело до пошкодження літаків, складів пального та систем ППО, змусивши окупантів активно будувати укриття для техніки.
Технічні можливості аеродрому Бельбек роблять його цінним активом для контролю повітряного простору над Чорним морем та захисту Севастопольської військово-морської бази. Довга злітно-посадкова смуга дозволяє проводити операції важких літаків далеко від материкової частини Росії, а розвинена інфраструктура підтримує постійну бойову готовність підрозділів.
Географія та технічні можливості аеродрому Бельбек
Аеродром лежить на зовнішній кримській гряді, всього за 2,5 кілометри від транспортної розв’язки Сімферополь–Севастополь. Координати — приблизно 44°41′ пн. ш. 33°35′ сх. д. З півночі та сходу його оточують пагорби, а з півдня відкривається вид на морську гладь. Така позиція дає переваги для швидкого зльоту та посадки, але водночас робить об’єкт помітним із супутників та доступним для далекобійних засобів ураження.
Головна злітно-посадкова смуга має позначення 07L/25R. Після реконструкції 2018 року її довжина сягнула 3450 метрів при ширині 45 метрів і бетонному покритті. Це дозволяє приймати практично всі типи сучасних винищувачів, транспортні літаки та навіть важкі бомбардувальники з повним завантаженням. Світлосигнальне обладнання «Луч-2МУ» забезпечує роботу вночі та за складних погодних умов.
Руліжні доріжки, стоянки для десятків літаків, ангари, паливні склади та командно-диспетчерський пункт заввишки близько 35 метрів утворюють цілісний комплекс. З 2024 року тут активно споруджують посилені укриття-капоніри для захисту авіатехніки від дронових атак.
| Параметр | Значення | Примітка |
| Довжина ЗПС | 3450 м | Після реконструкції 2018 року |
| Ширина ЗПС | 45 м | Бетонне покриття |
| Коди | IATA: UKS, ICAO: UKFB | Міжнародні ідентифікатори |
| Максимальна злітна маса | Без обмежень | Клас «Б» |
Довжина смуги 3450 метрів дає аеродрому Бельбек значну перевагу — винищувачі можуть злітати з повним боєкомплектом і запасом палива для тривалих патрулювань над Чорним морем.
Від перших польотів до радянської авіації
Улітку 1938 року на Бельбеку з’явилися перші винищувальні ескадрильї 32-го авіаційного полку на біпланах І-15біс. Об’єкт створювали для оперативного прикриття Севастополя з повітря. До червня 1941 року тут базувалися І-15, І-153 та І-16. З початком війни полк прикривав місто, а восени 1941 року був евакуйований на Херсонеський маяк.
Після Другої світової війни смугу вкрили бетоном. У 1947 році прибув 62-й винищувальний авіаційний полк Чорноморського флоту. У 1950–1960-х роках тут освоювали реактивні МіГ-15, МіГ-17, МіГ-19 та Су-15. Цікавим епізодом стали експерименти 1940 року із системою «Звено» — підвішуванням винищувачів І-16 під бомбардувальник ТБ-3 для збільшення дальності.
У другій половині 1980-х смугу суттєво модернізували. Причина — бажання Михайла Горбачова зручно долітати до своєї дачі в Форосі. Тоді ж аеродром отримав сучасніші характеристики, які згодом дозволили і цивільне використання.
Спроби цивільного використання в український період
Після 1991 року Бельбек залишався під контролем України. Тут дислокувалася 204-та бригада тактичної авіації на МіГ-29. У 1996 році Су-15 замінили на сучасніші Су-27.
З липня 2002 року почалися цивільні рейси. Аеропорт отримав ліцензію на міжнародні перевезення. За п’ять років виконали понад 2500–4000 рейсів і перевезли близько 25–50 тисяч пасажирів. Літали Ан-24, виконували чартери, навіть планували прийом Ан-124 «Руслан». Проте у 2007 році цивільні польоти припинили через суперечки щодо спільного використання з військовими. Спроби відновлення у 2010 році не увінчалися успіхом.
2014 рік: переломний момент в історії авіабази
28 лютого 2014 року російські військові без розпізнавальних знаків увійшли на територію аеродрому. Український гарнізон опинився в блокаді. Після кількох тижнів протистояння 22 березня особовий склад склав зброю. Частина авіаторів перейшла на службу до Росії, техніку (зокрема МіГ-29) в основному вивезли до Миколаєва.
На Бельбек передислокували 38-й гвардійський винищувальний авіаційний полк з Далекого Сходу та інших баз. Прибули Су-27СМ, Су-30М2, Су-27П та навчально-бойові варіанти. Полк увійшов до складу 27-ї змішаної авіаційної дивізії 4-ї армії ВПС і ППО Росії. З того часу аеродром остаточно втратив цивільний статус.
Сучасна інфраструктура та авіаційний потенціал у 2026 році
Станом на середину 2026 року на Бельбеку базується 38-й винищувальний авіаційний полк. На озброєнні — Су-27 різних модифікацій, Су-30М2, періодично з’являються Су-35С та МіГ-31 (зокрема як носії «Кинджалів»).
Аеродром інтегрований у систему протиповітряної оборони Криму. Тут розміщені компоненти С-400 («Небо-СВУ», РЛС 92Н6), «Панцир-С2» та інші засоби. Командний пункт координує дії авіації та ППО над акваторією Чорного моря та прилеглими районами.
З грудня 2024 року російська сторона активно споруджує посилені капоніри для літаків. Це пряма відповідь на українські удари дронами. Незважаючи на укриття, аеродром залишається вразливим через велику площу відкритих стоянок та складів пального.
Українські удари по аеродрому Бельбек: хроніка подій 2024–2026 років
З початку повномасштабного вторгнення Бельбек регулярно потрапляє під удари українських сил. У травні 2024 року внаслідок атак було знищено два МіГ-31, пошкоджено склад пального та ракетно-артилерійського озброєння, зафіксовано пожежі та жертви серед особового складу.
У грудні 2025 року дрони Центру спецоперацій «А» СБУ вразили два комплекси «Небо-СВУ», РЛС 92Н6 (елемент С-400), «Панцир-С2» та МіГ-31 з повним боєкомплектом. За кілька днів після цього пошкодили або знищили два Су-27.
У 2026 році атаки продовжилися. 28 квітня та в травні дрони знову завдали ударів по інфраструктурі, диспетчерській вишці та ангарах. Кожен такий удар змушує російське командування перекидати техніку, посилювати ППО та прискорювати будівництво укриттів.
Удари по Бельбеку демонструють, наскільки вразливою може бути навіть добре захищена авіабаза, коли противник володіє далекобійними дронами та точними даними розвідки.
Цікаві факти про аеродром Бельбек
- Експерименти 1940 року. На Бельбеку тестували систему «Звено» Вахмістрова — підвішування винищувачів І-16 під крила бомбардувальника ТБ-3 для збільшення дальності польоту. Це один із найоригінальніших авіаційних проєктів передвоєнного періоду.
- Горбачовський слід. У другій половині 1980-х смугу спеціально подовжували та зміцнювали, щоб президент СРСР міг комфортно прилітати до своєї дачі в Форосі. Деякі джерела стверджують, що Горбачов особисто приземлявся тут.
- Цивільний рекорд. За 2002–2007 роки через аеродром пройшло понад 2500–4000 рейсів і близько 25–50 тисяч пасажирів. Для невеликого севастопольського аеропорту це був справжній прорив, хоча й нетривалий.
- Найдовша смуга в регіоні. 3450 метрів бетону — одна з найдовших злітно-посадкових смуг на Кримському півострові. Це дозволяє виконувати злети та посадки важких літаків навіть у спеку та з повним завантаженням.
- Укриття 2024–2026 років. Після серії українських ударів росіяни почали масово будувати капоніри для Су-27 та інших машин. Проте повністю закрити всі стоянки та технічні зони поки не вдається.
- МіГ-31 під «Кинджалом». У жовтні 2022 року на аеродромі під час зльоту вибухнув МіГ-31, що ніс гіперзвукову ракету «Кинджал». Льотчик загинув, штурман катапультувався — це один із перших задокументованих інцидентів такого типу.
Аеродром Бельбек продовжує відігравати помітну роль у російській системі оборони окупованого Криму. Його довга смуга, інфраструктура та інтеграція з ППО роблять об’єкт важливим, але водночас привабливою ціллю для українських сил. Кожен новий удар чи нове укриття змінює баланс, і історія цієї авіабази, ймовірно, ще далеко не завершена.
About the Author
