У перші тижні після 24 лютого 2022 року російське керівництво поставило ліквідацію Володимира Зеленського одним із пріоритетних завдань швидкої перемоги. Плани провалилися. Українські спецслужби, спираючись на власну розвідку та допомогу партнерів, зуміли нейтралізувати загрози ще на підступах. З часом методи противника змінювалися: від прямих рейдів елітних підрозділів до вербування високопоставлених інсайдерів та використання іноземних агентів для атак за кордоном. Кожна зірвана спроба не просто рятувала життя президента — вона ставала доказом того, що українська система безпеки здатна працювати в умовах тотальної гібридної війни.
Для новачків важливо зрозуміти: Зеленський у 2022-му перетворився з обраного політика на живий символ спротиву. Його рішення залишитися в Києві, коли більшість світових лідерів пропонували евакуацію, задало тон усій обороні країни. Для досвідчених читачів цікавіше інше — як еволюціонували російські тактики, чому провалювалися навіть добре сплановані операції та які уроки з цього випливають для систем охорони перших осіб у ХХІ столітті. Ці події — не просто хроніка замахів. Це історія про те, як тіньова війна впливає на відкриту.
Голова СБУ Василь Малюк у червні 2025 року publicly розповів про дві конкретні спроби, які вдалося зірвати у 2024-му. Одна — у польському аеропорту Жешув, інша — безпосередньо на території Офісу президента в Києві. Разом із раніше оприлюдненими фактами про 2022 рік це складає досить повну картину. Вона показує і силу української контррозвідки, і наполегливість противника, який не відмовлявся від мети навіть після перших невдач.
Лютий–березень 2022: прямі рейди та перші великі провали
Коли російські колони вже рухалися до Києва, у столиці та на її околицях з’явилися групи, чиє завдання було гранично простим — фізично усунути президента або викрасти його для подальшого «суду». За даними кількох незалежних джерел, Володимир Путін особисто давав вказівку чеченському лідеру Рамзану Кадирову щодо ліквідації українського керівництва. На виконання наказу кинули два різні угруповання: чеченські спецпідрозділи та найманців ПВК «Вагнер».
26 лютого 2022 року на околиці Києва українські сили за допомогою безпілотної розвідки виявили і знищили групу чеченських найманців. Удари по їхніх позиціях у районі Гостомеля виявилися точними. За деякими свідченнями, частину інформації про пересування цих груп українці отримали від «антивоєнних елементів» усередині російських спецслужб. Ті, хто мав передати дані для удару, самі передали їх протилежній стороні.
Паралельно в Києві та передмістях діяли вагнерівці. За оцінками, до кінця лютого в районі столиці перебувало понад чотириста найманців цієї структури з прямим наказом ліквідувати Зеленського та дестабілізувати уряд. Двічі вони намагалися вийти на урядовий квартал. Обидві спроби завершилися втратами та відступом. Джерела, близькі до вагнерівців, пізніше зізнавалися: українська обізнаність щодо їхніх планів була «моторошною». Противник очікував хаосу та зради в українських рядах, а натрапив на жорстку, заздалегідь підготовлену оборону.
Окремо варто згадати про орендовані квартири в безпосередній близькості до Офісу президента. Російські агенти отримали наказ влаштуватися там ще до початку активних бойових дій, щоб у потрібний момент вийти на дистанцію пострілу або скоординувати ракетно-дроновий удар. Цей елемент плану теж не спрацював. Коли колони противника зупинилися на підступах до міста, а президент залишився в центрі, багато хто за кордоном з подивом спостерігав за трансляціями: «Він досі тут».
Зеленський у ті дні відмовився від пропозиції США евакуюватися фразою, яка стала крилатою: «Мені потрібна зброя, а не поїздка». Його дружина Олена та діти також залишилися в Україні. Пізніше вона розповідала про перші дні — гострий страх, який поступово перетворився на постійну напругу. Для людини, яка виросла в радянській Україні єврейським хлопчиком і звикла відстоювати себе в складних обставинах, така позиція була природною. Вона ж задала тон тисячам інших людей: якщо президент не тікає — ми теж тримаємося.
2024 рік: вербування зсередини та закордонний слід
Після провалу прямих рейдів 2022 року російські спецслужби змінили підхід. Ставка зроблена на «довгі» операції — вербування людей, які вже мають доступ до об’єктів охорони. У травні 2024 року СБУ оприлюднила результати масштабної роботи: викрито агентурну мережу ФСБ з п’яти осіб. Серед них — два полковники Управління державної охорони (УДО). Один з них очолював цілий департамент у структурі, відповідальній за фізичний захист перших осіб держави.
Завдання групи було подвійним. По-перше, знайти серед військовослужбовців охорони людей, готових сприяти викраденню або вбивству. По-друге, підготувати комбінований удар — ракетний або дроновий — по місцю перебування президента. За словами джерел, ліквідацію планували приурочити до інавгурації Путіна. Це мало стати «подарунком» і водночас сигналом для внутрішньої аудиторії в Росії.
Мережа не встигла перейти до активної фази. СБУ діяла на випередження. Затримання відбулися до того, як агенти змогли реалізувати хоча б один етап плану. Цей випадок особливо тривожний для будь-якої системи охорони: коли загроза виходить не від зовнішніх диверсантів, а від людей у погонах, які роками проходили перевірки.
Паралельно розвивалася інша лінія — через територію Польщі. У квітні 2024 року спільними зусиллями СБУ та польської Внутрішньої служби безпеки (ABW) затримано 50-річного поляка Павла К. Він збирав детальну інформацію про аеропорт Жешув-Ясьонка — ключовий логістичний хаб для допомоги Україні. Затриманий планував використовувати зібрані дані для організації нападу на Зеленського під час одного з візитів. Розглядалися варіанти FPV-дрона або снайперського комплексу.
Голова СБУ Василь Малюк у червні 2025 року, розкриваючи деталі, назвав нападника «військовим пенсіонером, який свято вірив у радянську ідею». Це важливий штрих: ідеологічна мотивація досі працює навіть у країнах НАТО. Польський суд у Замості у лютому 2026 року засудив чоловіка до трьох з половиною років ув’язнення. Справа стала одним із найяскравіших прикладів ефективної двосторонньої співпраці в умовах війни.
Таблиця: хронологія ключових зірваних замахів
| Період | Місце | Основні виконавці / метод | Результат |
| Лютий–березень 2022 | Київ та околиці (Гостомель, передмістя) | Чеченські спецпідрозділи + ПВК «Вагнер» (понад 400 найманців) | Групи ліквідовано на підступах, інформування частково від «симпатиків» у ФСБ |
| 2022 (протягом року) | Різні локації в Україні | Диверсійно-розвідувальні групи, агентура | За заявами Зеленського — понад 10 спроб, більшість зірвано спецслужбами |
| Квітень–травень 2024 | Офіс президента (Київ) + планування ударів | Мережа ФСБ з 5 агентів, зокрема 2 полковники УДО | Викрито СБУ до реалізації, затримання |
| Квітень 2024 (виявлено 2025) | Аеропорт Жешув-Ясьонка (Польща) | Польський військовий пенсіонер (ідеологічний агент), FPV-дрон або снайпер | Затримано спільно СБУ та польською ABW, вирок 3,5 року у 2026 |
Дані зібрано з офіційних заяв СБУ та публічних матеріалів. Кількість спроб у 2022 році варіюється в оцінках від «понад 10» до «понад 12» залежно від джерела.
Чому Зеленський вистояв: не лише охорона, а й контекст
Будь-яка система охорони має слабкі місця. Коли противник готовий жертвувати сотнями людей і роками вибудовувати агентурні мережі, чисто технічними заходами не обійтися. Важливу роль відіграла особиста позиція президента. Він не став «втечею» в бункер чи за кордон. Це позбавило російську пропаганду головного аргументу — «українська влада розбіглася». Натомість з’явився образ людини, яка залишається зі своїм народом у найгірші моменти.
Другий фактор — швидка адаптація українських спецслужб. Після 2022 року посилено перевірки лояльності в силових структурах, розширено співпрацю з партнерами (Польща — яскравий приклад). Третій — психологічний. Кожна зірвана спроба ставала не лише оперативним успіхом, а й публічним сигналом: «Ми бачимо вас і вміємо захищатися». Це підривало впевненість у російських планувальників і піднімало morale всередині України.
Для просунутих читачів варто додати: гібридна війна вимагає не тільки контррозвідки, а й «контр-вербування». Коли ФСБ шукає слабкості через ідеологію, гроші чи компромат, відповідь має бути комплексною — від технічних засобів моніторингу до роботи з людьми. Польський кейс показав, що навіть у країнах ЄС є вразливі групи (військові пенсіонери з ностальгією за СРСР), і з ними треба працювати превентивно.
Цікаві факти
1. Квартири буквально за рогом. Російські агенти ще до 24 лютого 2022 року орендували житло в безпосередній близькості до Офісу президента. Мета — мати можливість у потрібний момент вийти на дистанцію або скоординувати удар. План не спрацював, але сам факт показує рівень підготовки.
2. «Моторошна» обізнаність. Найманці ПВК «Вагнер», які двічі намагалися вийти на урядовий квартал, були вражені точністю українських дій. Вони очікували хаосу — натрапили на заздалегідь підготовлену пастку.
3. Пенсіонер з радянським серцем. Один із останніх задокументованих агентів — 50-річний поляк, військовий пенсіонер, який «свято вірив у радянську ідею». Це нагадує: ідеологічна вербовка досі працює навіть у країнах НАТО.
4. Два полковники УДО. У мережі ФСБ 2024 року опинилися не рядові співробітники, а офіцери, які мали доступ до планування охорони перших осіб. Це найнебезпечніший тип загрози — «вовк у стаді».
5. Співпраця, яка працює. Операція в Жешуві стала прикладом швидкої та ефективної взаємодії українських та польських спецслужб. Затримання відбулося ще у квітні 2024-го, а публічно про нього розповіли лише через рік — після завершення слідчих дій.
6. Символ, який не поїхав. Рішення Зеленського залишитися в Києві в перші дні березня 2022-го вплинуло не лише на внутрішню мораль. Воно змусило багатьох західних партнерів переглянути ставлення до України як до держави, здатної чинити опір.
Кожна з цих деталей — не просто факт. Це шматок мозаїки, яка показує: сучасна війна ведеться не тільки на фронті. Вона ведеться в тіні, в аеропортах, у службових кабінетах і навіть у свідомості окремих людей. Українська сторона на сьогоднішній день у цій тіньовій грі тримається впевнено. Але це не привід для розслаблення — це привід для постійного вдосконалення.
Останні роки показали, що навіть добре сплановані операції противника можна зірвати, якщо поєднати професійну контррозвідку, міжнародну співпрацю та особисту стійкість лідера. Історія цих замахів продовжує писатися — не в заголовках, а в щоденній, часто непомітній роботі людей у цивільному та військовому одязі, які щодня роблять так, щоб країна могла жити і захищатися далі.
About the Author
