Правильний варіант в українській літературній мові — «брати участь» або «взяти участь». Конструкція «прийняти участь» / «приймати участь» є калькою з російської і стилістично неприйнятна.
Дієслово «брати» підкреслює активну, самостійну дію людини, тоді як «приймати» передбачає пасивне отримання чогось від когось. Саме тому участь беруть, а не приймають.
Ця норма закріплена в сучасних довідниках і рекомендаціях мовознавців, і її дотримання допомагає уникати суржику в офіційному, публіцистичному та повсякденному мовленні.
Мова — живий організм, і в ній час від часу з’являються конструкції, які здаються звичними, але насправді суперечать внутрішній логіці української. Одна з таких — «прийняти участь». Вона звучить майже природно для вуха, яке звикло до російськомовного середовища, проте літературна норма однозначно віддає перевагу іншому варіанту.
За моїм досвідом роботи з текстами протягом багатьох років, саме ця пара словосполучень трапляється серед найчастіших помилок у новинах, офіційних документах і навіть у шкільних творах. Люди пишуть «команда прийняла участь у турнірі», і речення нібито тримається, але всередині нього вже ховається чужорідна калька.
Чому «прийняти участь» вважається помилкою
Корінь проблеми лежить у прямому перекладі російського «принять участие». Українське дієслово «приймати» має цілком інше смислове навантаження. Воно означає отримувати, брати те, що пропонують: приймати подарунок, приймати гостей, приймати пологи, приймати в партію. Участь же ніхто тобі не «дає» — ти сам її береш, втручаєшся в процес, стаєш його частиною.
Мовознавець Олександр Авраменко чітко формулює цю відмінність: участь не приймають, участь беруть. Приймати можна пологи чи пропозицію, але не участь. Ця думка повторюється в більшості сучасних порадників з культури мови.
Словники та довідники зі слововживання рекомендують замінювати скальковану конструкцію на нормативну. На сайті onlinecorrector.com.ua прямо вказано: «Замініть скальковану конструкцію приймати, прийняти участь на стилістично правильний варіант: брати, взяти участь».
Брати чи взяти: у чому різниця
«Брати участь» — недоконаний вид. Він описує процес, повторювану або тривалу дію: «Вона щороку бере участь у благодійних забігах», «Студенти активно беруть участь в обговоренні».
«Взяти участь» — доконаний вид. Він фіксує конкретний факт: «Минулої суботи я взяв участь у міському ярмарку», «Команда вже взяла участь у відбірковому етапі».
Обидва варіанти абсолютно нормативні. Вибір залежить лише від того, чи хочете ви показати процес, чи завершену подію. У розмові ці форми легко чергуються, і жодна з них не звучить штучно.
Цікаво, що в народній мові колись існувало й однослівне «учасничати». Його, за свідченнями, вживав навіть Степан Бандера. Слово звучить архаїчно, але точно передає ідею активної присутності. Сьогодні воно майже вийшло з ужитку, проте нагадує, наскільки багата українська на власні засоби вираження.
Типові помилки та як їх уникати
Типові помилки
- «Прийняти участь у змаганнях» — найпоширеніша калька. Замінюємо на «взяти участь у змаганнях».
- «Команда приймає участь у проєкті» — неправильно. Треба: «Команда бере участь у проєкті».
- «Він прийняв активну участь» — подвійна помилка. Правильно: «Він взяв активну участь» або «активно брав участь».
- «Приймати до уваги» разом із «приймати участь» — обидві конструкції кальки. Нормативно: «брати до уваги» і «брати участь».
- Змішування видів у одному реченні — «вона бере і прийняла участь». Краще витримати єдиний вид: «бере і бере» або «взяла і взяла».
У нашій практиці ми стикалися з випадком, коли в офіційному звіті великої організації майже кожне речення містило «приймає участь». Після правки текст став звучати значно природніше і перестав «скрипіти» російськими конструкціями.
Порівняльна таблиця правильних і неправильних варіантів
Щоб закріпити норму, зручно мати перед очима чітке зіставлення.
| Неправильно (калька) | Правильно | Коли вживати |
|---|---|---|
| прийняти участь | взяти участь | конкретна завершена дія |
| приймати участь | брати участь | процес, регулярна дія |
| прийняла активну участь | взяла активну участь | підкреслення інтенсивності |
| приймає участь у житті громади | бере участь у житті громади | тривала залученість |
Дані зіставлені на основі рекомендацій довідників зі слововживання та матеріалів onlinecorrector.com.ua і goroh.pp.ua.
Як запам’ятати правильну форму надовго
Найпростіший прийом — провести аналогію з предметами. Якщо ви берете лопату і копаєте — ви дієте самі. Якщо вам дають лопату в руки — ви приймаєте. Участь схожа на лопату: ніхто її вам не вручає, ви самі її берете.
Інший спосіб — читати класику. У творах Олеся Гончара, Михайла Стельмаха, Олександра Довженка регулярно зустрічається саме «брати участь». Коли око звикає до правильної конструкції в якісному тексті, помилкова починає різати слух.
Для тих, хто пише багато, корисно мати короткий чек-лист:
- Чи є в реченні дієслово «приймати» + «участь»? → замінити на «брати/взяти».
- Чи описую я процес? → «бере участь».
- Чи фіксую факт? → «взяв участь».
- Чи можна замінити все словосполучення на «учасничати» або «долучитися»? Іноді це робить фразу ще природнішою.
Після списку варто додати, що синоніми теж рятують. Замість сухого «взяти участь» можна сказати «долучитися», «приєднатися», «стати учасником», «бути серед учасників». Різноманіття робить мову живою.
Історичний контекст і сучасна норма
Цікаво, що до 1930-х років конструкція «приймати участь» інколи траплялася навіть у текстах класиків. Проте з посиленням впливу російської мови і одночасним розвитком українського пуризму мовознавці почали послідовно відкидати цю кальку. Сьогодні вона вже не має статусу варіанта норми — лише статус помилки.
Сучасні джерела (Авраменко, Correctarium, OnlineCorrector, довідники зі слововживання) одностайні. І ця одностайність важлива: вона дає чіткий орієнтир і викладачам, і журналістам, і звичайним користувачам мережі.
Найважливіше речення варто тримати в голові завжди: участь беруть, а не приймають. Ця формула працює в дев’яти випадках із десяти і майже ніколи не підводить.
Коли ми свідомо обираємо «взяти участь» замість «прийняти», ми не просто дотримуємося правила. Ми повертаємо мові її власну логіку — логіку активної, самостійної дії. І саме в таких дрібницях народжується відчуття, що українська звучить вільно і впевнено.
Мова не стоїть на місці. Завтра можуть з’явитися нові кальки, і тоді знову доведеться шукати природні українські відповідники. Але з «участю» вже все зрозуміло: беремо і йдемо далі.
About the Author
