В українській мовній і кулінарній традиції правильна назва великоднього здобного хліба — паска. Слово «куліч» прийшло з російської мови і не має коріння в українських словниках чи народних обрядах.
Паска уособлює глибокий зв’язок із дохристиянськими землеробськими культами та християнським символом Воскресіння, тоді як куліч частіше асоціюється з високою циліндричною формою та церковною практикою московської традиції.
Різниця проявляється не лише в назві, а й у формі, декорі, ступені солодощів і культурному сприйнятті: українська паска — родинна святиня, а куліч — більше десертний атрибут.
Коріння традиції: від язичницького хліба до великоднього символу
Ще до прийняття християнства слов’янські племена випікали круглий обрядовий хліб, який закопували в ріллю перед сівбою. Ця хлібина мала забезпечити врожай і символізувала сонце — вічне коло життя. Після 988 року звичай трансформувався: жертовний хліб набув нового змісту і став уособленням тіла Христового.
Назва «паска» походить від грецького πάσκα і арамейського позначення юдейського Песаху — «визволення». У церковному середовищі слово «Пасха» закріпилося за самим святом, а народна форма «паска» закріпилася за хлібом. Перші писемні згадки про паску як великодній атрибут датуються XIV–XV століттями, а вже з кінця XV століття вона міцно ввійшла в обряд.
Куліч має інше походження. Його назва виводиться з грецького κόλλιξ — «круглий хліб». У російській кухні він сформувався як високий циліндричний виріб, що нагадує артос — церковний хліб, який освячують і зберігають протягом Світлої седмиці. На півдні Росії куліч інколи називали паскою, але для більшості російських регіонів паска означає сирну пірамідку.
За моїм досвідом спілкування з господинями з різних областей України, саме ця історична розбіжність часто стає причиною плутанини. Люди, які виросли в радянські часи, звикли до слова «куліч», бо в офіційній мові релігійні назви уникали, замінюючи їх на «кекс» чи «бабку».
Мовна правильність: чому в Україні кажуть саме «паска»
Українські словники фіксують лише слово «паска» на позначення здобного великоднього хліба. «Куліч» у них відсутній або подається як запозичення. Мовознавці неодноразово підкреслювали: використання російського терміна не є грубою помилкою в побуті, але з погляду мовної культури варто обирати український варіант.
Окремо варто розвести «паску» і «Пасху». Пасха — церковна назва свята Великодня. Паска — хліб. Сирна паска (або пасха в деяких регіонах) — зовсім інша страва: спресована сирна маса у формі зрізаної піраміди з літерами «ХВ». Її не випікають, а лише пресують.
В Україні правильно говорити «паска», а не «куліч». Це не просто лінгвістична примха, а частина культурної пам’яті, яка повертається після десятиліть русифікації.
Форма, смак і символіка: що реально відрізняє паску від куліча
Зовнішній вигляд — найпомітніша різниця. Традиційна українська паска часто має ширшу, круглішу форму. Її верх прикрашають фігурками з тіста: хрестами, косами, колосками, пташками чи геометричними візерунками. У багатьох регіонах глазур не обов’язкова — достатньо рум’яної скоринки і тістових орнаментів.
Куліч майже завжди високий і вузький, бо його печуть у спеціальних циліндричних формах. Верх рясно покривають білою білковою глазур’ю, яка стікає по боках, і посипають кольоровою посипкою. Висота символізує церковну вежу або артос.
Смак теж різний. Українська паска помірно солодка, з нотками ванілі, інколи з родзинками чи цукатами. Російський куліч зазвичай значно солодший, багатший на масло, цукор і сухофрукти.
| Параметр | Українська паска | Російський куліч |
|---|---|---|
| Форма | Кругла або злегка приплюснута, може бути високою | Висока циліндрична, як башта |
| Декор | Тістові орнаменти (хрест, колосся, птахи), інколи глазур | Біла глазур зі стіканням і кольорова посипка |
| Солодкість | Помірна | Висока |
| Символіка | Гріб Господній, тіло Христове, домашнє благословення | Життя, благословення, церковний артос |
| Культурне сприйняття | Родинна святиня, народна традиція | Церковно-ритуальний десерт |
Дані таблиці узагальнені на основі матеріалів Вікіпедії та сучасних етнографічних описів.
У нашій практиці ми стикалися з випадком, коли родина з Донеччини випікала високі «кулічі» з глазур’ю, а бабуся з Поділля наполягала на круглій пасці з тістовим хрестом. Обидва варіанти смачні, але культурний код різний.
Регіональні обличчя української паски
Україна — країна регіональних пасок. На Гуцульщині і Бойківщині паска часто велика, з ароматними коріннями, гвоздикою та імбиром. Господар сам саджає її в піч. У Галичині та на Закарпатті переважають круглі хлібини з орнаментом у вигляді жайворонка чи «баранячих ріжків».
На Покутті сівач клав паску на зорану землю — відгомін стародавнього обряду. На Херсонщині поруч із паскою ставили тарілку з пророщеним вівсом і крашанками за кількістю померлих родичів. Частину паски залишали на могилах.
Косівська паска — окрема історія: великі білі буханці з фігурками з тіста, зафіксовані ще на картинах XIX століття. У радянські часи такі вироби називали «бабками», щоб уникнути релігійних асоціацій.
Цікаві факти про паску
- Високій циліндричній формі деякі дослідники приписують давні язичницькі фалічні мотиви, пов’язані з культом родючості. Християнство переосмислило їх як символ воскресіння.
- У Чистий четвер господині інколи закидали 12 сухих полін на горище — для успіху в господарстві. Тісто хрестили і молилися над ним.
- Неосвячену паску не можна було навіть пробувати — це вважалося гріхом. Крихти не можна було топтати чи давати мишам, бо, за повір’ям, миша могла перетворитися на кажана.
- У деяких селах пекли п’ять різних пасок — для кожного члена родини окрему.
- Сирна паска у формі піраміди символізує саме гріб Господній, а літери «ХВ» на гранях — «Христос Воскрес».
Як пекти справжню паску: практичні поради з реального досвіду
Класичне тісто для паски — здобне: молоко, вершкове масло, яйця, цукор, дріжджі, борошно вищого ґатунку. Опару роблять увечері в середу, тісто замішують у Чистий четвер. Форми заповнюють на дві третини і дають добре підійти.
За моїм досвідом використання традиційних форм протягом кількох сезонів, найкращий результат дає випікання при температурі близько 180 °C. Якщо паска тріснула зверху — це не трагедія, а ознака хорошого підйому. Головне — не відкривати духовку перші 20–25 хвилин.
Сучасні господині додають цедру, кардамон, ром або навіть шоколад. Але автентичний смак тримається на якісному маслі і правильному вимішуванні. Тісто має бути еластичним і «живим».
Після випікання паску охолоджують на боці, щоб не осіла. Освячують у кошику разом із яйцями, ковбасою, сиром і хріном. Перший шматок після «Христос Воскрес!» відрізає голова родини.
Сучасні тенденції та повернення до автентики
Після 2014 і особливо після 2022 року багато українців свідомо відмовляються від слова «куліч». У соцмережах і на ярмарках з’являються паски з національною символікою, без зайвої глазурі, з тістовими орнаментами. Пекарі експериментують із цільнозерновим борошном, медом замість цукру, сухофруктами місцевого виробництва.
Водночас у містах залишається популярним високий варіант із глазур’ю — зручний для продажу і фото. Це вже не «куліч» у чистому вигляді, а адаптація. Головне, що назва повертається до українського «паска».
Паска сьогодні — не лише їжа. Це спосіб зберегти зв’язок із предками, з землею, з мовою. Коли ви ставите на стіл круглу рум’яну хлібину з хрестом зверху, ви продовжуєте розмову, яка триває вже понад тисячу років.
About the Author
