Іван Пелих уособлює те покоління українців, яке не просто успадкувало творчий вогонь від батьків, а перетворило його на зброю в реальному часі. Син легендарного телеведущого Ігоря Пелиха, який запалював екрани гумором і подорожами в 2000-х, сьогодні керує екіпажем FPV-дронів у складі 1-ї окремої бригади спеціального призначення імені Івана Богуна. Його шлях від київських кіностудій до передових позицій на Покровському напрямку — це історія про те, як камера стає прицілом, а дитячі мрії про кадри еволюціонують у точні удари по ворожій техніці.
Народжений близько 2002 року в Києві, Іван ріс у атмосфері, де телебачення було не просто професією, а способом життя. Трагедія 2009-го, коли батько загинув у ДТП, залишила в серці семирічного хлопчика порожнечу, яку він заповнив стійкістю і жагою до дії. Сьогодні, у 2026 році, 24-річний воїн не просто захищає країну — він продовжує родинну спадщину в новій формі, поєднуючи кінематографічні навички з технологіями сучасної війни.
Його служба в ЗСУ з перших днів повномасштабного вторгнення, шлюб з волонтеркою Ксенією у 2025-му та активна присутність в Instagram під ніком @ivanpelykh роблять Івана символом для багатьох: від початківців, які шукають натхнення в історії звичайного хлопця, до просунутих аналітиків, які вивчають, як дрони змінюють правила бою. Це не суха біографія, а жива розповідь про перетворення болю на силу, творчості — на перемогу.
Дитинство в тіні телевізійної зірки
Київські квартири та студії «Роги і копита Продакшн», засновані батьком, стали для малого Івана першим світом, повним світла софітів і сміху. Ігор Пелих, ведучий культового шоу «Галопом по Європах», брав сина на зйомки, де хлопчик бігав між камерами, вбирав у себе ритм монтажу і вчився бачити світ через об’єктив. Мати, журналістка Олександра Лозинська, підтримувала цей творчий хаос, а сестри Соломія та Устина додавали родині тепла й музики.
Повсякденність була насиченою: футбол на вулиці, перші гаджети в руках, розповіді батька про далекі країни. Іван не просто спостерігав — він увібрав харизму, яка пізніше допомогла йому в армії. Приватна школа «Афіни» в Києві дала міцний фундамент, але справжньою школою життя стала родинна студія, де гумор і технології йшли пліч-о-пліч. Цей період сформував у ньому гострий погляд на деталі, який сьогодні рятує життя на фронті.
Колись батько жартував з екрану, а син запам’ятовував кожен кадр. Ця спадщина не зникла — вона просто знайшла новий формат у дронах, де кожен політ — це ніби зйомка динамічного екшену, тільки ставки набагато вищі.
Трагедія 2009 року: біль, який загартував характер
8 травня 2009-го Ігор Пелих загинув у автокатастрофі на Берестейському проспекті в Києві. Для семирічного Івана це стало не просто втратою батька — це був удар, який перевернув усе. Родина згуртувалася навколо пам’яті: мати зберігала архіви відео, сестри росли в атмосфері творчості, а Іван шукав відповіді в старих записах. Біль не зламав — він перетворився на внутрішній стержень.
Хлопчик ріс з усвідомленням, що життя крихке, але цінне. Футбол, гаджети, перші спроби знімати ролики — все це стало способом впоратися. Пізніше, в інтерв’ю, Іван згадував, як переглядав батькові шоу, ніби розмовляв з ним. Ця внутрішня розмова триває й досі: на позиціях він часто згадує «Тату, ми тримаємось».
Така втрата у ранньому віці формує особливий тип стійкості — не крикливий, а тихий і непохитний. Саме вона підготувала Івана до війни, де кожен день нагадує про ціну свободи.
Шлях до кінематографії: освіта та перші професійні кроки
Після школи Іван вступив до Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені І. К. Карпенка-Карого на спеціальність кінооператора. Навчання поєднувалося з пандемією, але він не зупинявся: знімав репортажі, монтував відео для YouTube, експериментував зі стабілізацією та композицією кадру. Фріланс став першим випробуванням — від вуличних роликів до професійних проєктів.
Мрії були великі: документальні фільми про звичайних українців, історії, які торкаються серця. Кінематографічні навички — точність ока, розуміння світла, динаміки — стали основою для майбутнього. Друзі згадують Івана як душу компанії, з тим самим іскристим гумором, що й у батька.
Цей період був підготовкою до чогось більшого. Камера в руках вчила бачити те, що ховається за поверхнею, — навичка, яка виявилася незамінною в умовах війни.
Повномасштабне вторгнення: вибір воїна в 20 років
24 лютого 2022 року сирени розірвали мирне життя. Іван не чекав повістки — пішов добровольцем до Сил територіальної оборони Києва. Потім — 2-й Інтернаціональний легіон, навчання з британськими морськими піхотинцями. Тактика, дисципліна, основи БПЛА — все це поглиналося швидко.
Від оборони столиці до Харківщини, Лисичанська, Курщини. Іван швидко опанував FPV-дрони, ставши командиром взводу. Перехід від мирного кадру до бойового прицілу відбувся природно: кінематограф навчив керувати рухом, а війна додала швидкості.
Сьогодні він служить у 1-ій окремій бригаді спеціального призначення імені Івана Богуна, керує екіпажем «Panama Squad» на Покровському напрямку. Сотні годин польотів, десятки знищених цілей — від танків до артилерії. Його внесок — це не просто цифри, а врятовані життя побратимів.
FPV (First Person View) — це швидкісні дрони з камерою, які дозволяють пілоту бачити все в реальному часі. Іван модифікує апарати, додає стабілізатори, оптимізує сигнал. Кінематограф тут — ключ: розуміння композиції допомагає уникати перешкод, точний фокус — влучати в ціль.
На Покровському напрямку екіпаж «Panama Squad» працює в умовах щільного вогню. Жарти про «утилізацію металобрухту» в промислових масштабах — це їхній спосіб тримати дух. Американський волонтер, що бачив їхню роботу, зізнався: «Я три роки в Афганістані, але вперше бачу бій, де танк не на моєму боці».
Ця технологія робить війну асиметричною. Маленькі групи з дронами зупиняють колони техніки, рятують позиції. Іван показує, як творчість молоді змінює хід бойових дій.
Бойові операції та внесок у оборону країни
Від Харківщини, де перші розвідки, до Курщини з її цивільними, які реагували спокійно на українських воїнів. Іван розповідав, як ділився водою з місцевими бабусями — маленькі моменти людяності посеред пекла. На Покровському напрямку в 2026-му екіпаж продовжує нищити ворожі позиції.
Його підрозділ координує удари в складних умовах — туман, РЕБ. Результати говорять самі: десятки одиниць техніки, сотні годин нальотів. Нагороди, включаючи пістолет від міністра оборони, — визнання заслуг.
Мотивація проста: захист матері, сестер, країни. І пам’ять про батька, який завжди вмів жартувати навіть у складні часи.
Особисте життя: весілля з Ксенією та підтримка на тлі війни
У квітні 2025 року Іван одружився з волонтеркою Ксенією. Весілля в Києві — прогулянка в ботанічному саду, сімейна вечеря, їхній пес поруч. Заручини відбулися в Португалії. Ксенія працює в фонді Сергія Притули, допомагає збирати дрони для підрозділу.
Їхня історія — про підтримку в хаосі. Кохання стало острівцем нормальності, де можна забути про позиції хоч на мить. Фото з весілля в Instagram @ivanpelykh розлетілися мережею, надихаючи багатьох.
Сестри теж йдуть своїм шляхом: Соломія в музиці, Устина — в мистецтві. Родина Пелихів продовжує жити повним життям.
Цікаві факти про Івана Пелиха
Факт 1: Кінематографічні навички Івана дозволяють йому керувати дроном так, ніби знімає екшен-фільм — стабілізація і кадрування рятують від ворожого РЕБ.
Факт 2: У Instagram @ivanpelykh він публікує звіти екіпажу «Panama Squad», включаючи сумарні результати за січень 2026 на Покровському напрямку.
Факт 3: Донати на підрозділ приймають через PayPal ivan.pelykh@gmail.com — Іван відкрито закликає підтримувати воїнів.
Факт 4: На Курщині місцеві цивільні реагували на українців абсолютно спокійно, що стало одним з найсильніших вражень Івана.
Факт 5: Він відмовлявся від ротацій, щоб залишатися з побратимами, мотивуючи це пам’яттю про батька.
Факт 6: Мріє після перемоги зняти документальний фільм про дронових операторів — повернення до коренів через війну.
Хронологія ключових подій у житті Івана Пелиха
| Рік | Подія | Деталі |
|---|---|---|
| ~2002 | Народження в Києві | Син Ігоря Пелиха та Олександри Лозинської |
| 2009 | Трагедія | Загибель батька в ДТП |
| 2022 | Початок служби | Доброволець ЗСУ, ТРО Києва, Інтернаціональний легіон |
| 2024–2025 | Курщина та Покровськ | Командир FPV-екіпажу Panama Squad |
| Квітень 2025 | Весілля | Шлюб з волонтеркою Ксенією |
| 2026 | Поточна служба | Удари на Покровському напрямку |
Дані зібрано з відкритих джерел ЗМІ та офіційних сторінок (за матеріалами nfront.org.ua та біографічних нарисів 2025–2026 років).
Іван Пелих продовжує писати свою історію щодня — в небі над передовою, в кадрах, які знімає серце, і в любові, яка тримає на плаву. Його шлях надихає не словами, а діями, показуючи, що навіть у найтемніші часи творчість і відвага перемагають.
About the Author
