Звільнення з лав Збройних Сил України у 2026 році можливе виключно за підставами, прямо закріпленими у статті 26 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу». Воєнний стан не скасовує ці норми, але суттєво ускладнює процес: контракти продовжуються автоматично, масової демобілізації за строками служби ще не запроваджено, а кожне рішення вимагає вагомих доказів і проходить кілька рівнів перевірки.
Найреальніші шляхи сьогодні — висновок військово-лікарської комісії про непридатність до служби, встановлена інвалідність або чітко визначені сімейні обставини. Кожен з них потребує не просто бажання, а ретельно зібраного пакету документів і розуміння бюрократичних нюансів. Незаконне залишення частини або дезертирство тягнуть за собою кримінальну відповідальність, втрату всіх виплат і пільг, а також серйозні наслідки для родини.
Процедура завжди починається з рапорту. Успіх залежить від того, наскільки точно вказана підстава, наскільки повні докази і наскільки послідовно людина проходить усі етапи — від подання до отримання наказу про виключення зі списків особового складу.
Основні законні підстави для звільнення під час воєнного стану
Стаття 26 чітко розмежовує випадки, коли військовослужбовець має право залишити службу навіть у найскладніший період. Найчастіше застосовуються три великі блоки.
За віком. Граничний вік перебування на військовій службі для чоловіків становить 60 років. У цьому випадку достатньо подати рапорт із копією паспорта або військового квитка. Командування не може відмовити, якщо вік підтверджено.
За станом здоров’я. Це один із найпоширеніших і водночас найскладніших шляхів. Військовослужбовець проходить військово-лікарську комісію (ВЛК). Якщо комісія виносить постанову про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку — шлях до звільнення відкритий. Тимчасова непридатність з переоглядом через 6–12 місяців дає шанс на повторний розгляд пізніше. Окрема підстава — наявність інвалідності I, II або III групи, якщо людина не висловлює бажання продовжувати службу. У цьому випадку потрібні документи МСЕК (медико-соціальної експертної комісії): акт огляду, посвідчення особи з інвалідністю або пенсійне посвідчення з відповідною відміткою.
Сімейні обставини. Частина 12 статті 26 містить вичерпний перелік. Під час воєнного стану найчастіше спрацьовують такі позиції: виховання трьох і більше дітей віком до 18 років (за умови відсутності заборгованості з аліментів понад три місяці); необхідність постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною або батьками (власними чи дружини/чоловіка), підтверджена висновком МСЕК або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров’я, за відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд; виховання дитини з інвалідністю віком до 18 років або дитини з тяжкими захворюваннями (онкологія, ДЦП, інсулінозалежний діабет, рідкісні орфанні захворювання, потреба в паліативній допомозі тощо); жінки-військовослужбовці у зв’язку з вагітністю або перебуванням у відпустці для догляду за дитиною; випадки, коли обоє з подружжя проходять службу і мають дитину до 18 років. Окрема болісна підстава — загибель або зникнення безвісти близьких родичів (чоловік/дружина, син/донька, батьки, дід/баба, рідні брат/сестра) під час виконання бойових завдань.
Кожна з цих обставин вимагає не просто довідки, а комплексу документів, які підтверджують реальну ситуацію в родині. ТЦК часто проводить додаткове обстеження сімейного стану, тому формальні папери без реального підтвердження рідко проходять.
Покрокова процедура: від рапорту до наказу
Усе починається з рапорту на ім’я безпосереднього командира. У документі обов’язково зазначають точну підставу зі посиланням на конкретний підпункт частини 4 або 5 статті 26, висловлюють позицію щодо подальшого перебування в резерві та вказують ТЦК, до якого слід надіслати особову справу. До рапорту додають копії всіх підтверджуючих документів.
Сучасний спосіб — подати рапорт через застосунок «Армія+». Це фіксує дату звернення і зменшує ризик «загубити» документ. Командир зобов’язаний розглянути рапорт і надіслати його далі по команді протягом встановлених строків. Далі документи потрапляють до штабу частини, а при необхідності — до ТЦК для перевірки сімейних обставин або додаткових медичних висновків.
Після позитивного рішення видається наказ про звільнення. Військовослужбовець підписує обхідний лист, здає зброю, майно, вирішує фінансові питання. Особова справа надсилається до відповідного ТЦК. Тільки після цього людина вважається звільненою зі служби.
Важливо розуміти: сам факт подання рапорту не звільняє від виконання обов’язків. До моменту підписання наказу військовослужбовець залишається на службі і несе повну відповідальність.
Які документи найчастіше потрібні
Для здоров’я: постанова ВЛК, виписки з історії хвороби, результати обстежень, акт МСЕК при інвалідності.
Для сімейних обставин: свідоцтва про народження дітей, свідоцтво про шлюб або розірвання шлюбу, медичні висновки МСЕК/ЛКК про потребу в постійному догляді, акт обстеження сімейного стану (його складає ТЦК), документи, що підтверджують відсутність інших осіб, які можуть здійснювати догляд (довідки про склад сім’ї, смерть інших родичів, їхню інвалідність чи перебування за кордоном). У складних випадках додають рішення суду про визнання особи недієздатною або про встановлення опіки.
Усі копії бажано завіряти або мати при собі оригінали для звірки. Неповний пакет — найпоширеніша причина затримок або відмов.
Типові помилки при оформленні звільнення
Найпоширеніші помилки, які затягують процес або призводять до відмови:
- Неповний пакет документів — бракує одного-двох ключових висновків МСЕК або акту обстеження сімейного стану.
- Неправильне посилання на підпункт статті 26 — навіть дрібна помилка змушує повертати документи на доопрацювання.
- Подання рапорту без попередньої консультації з юристом або військовим адвокатом у складних сімейних чи медичних випадках.
- Очікування швидкого рішення — процес часто триває від кількох тижнів до трьох місяців, особливо якщо потрібна перевірка ТЦК.
- Ігнорування можливості оскарження відмови до вищого командування або через Офіс військового омбудсмана.
- Спроби прискорити процес неформальними способами — це лише ускладнює ситуацію і може стати підставою для дисциплінарного провадження.
Що відбувається після звільнення
Людина отримує статус звільненого зі служби, особову справу передають до ТЦК за місцем проживання. За наявності підстав можна оформити статус учасника бойових дій або особи з інвалідністю внаслідок війни — це дає доступ до пільг, медичного обслуговування та соціальних програм. Фінансові розрахунки (грошове забезпечення, компенсації) проводять у частині до моменту виключення зі списків.
Психологічно цей етап часто виявляється не менш складним, ніж сама служба. Повернення до цивільного життя після тривалого періоду напруги вимагає часу, підтримки близьких і іноді професійної допомоги. Багато хто відзначає, що чітке розуміння своїх прав і послідовні дії на етапі оформлення документів значно полегшують цей перехід.
Рішення про звільнення — завжди особисте і важке. Воно стосується не лише самої людини, а й родини, яка чекає, і побратимів, які залишаються на позиціях. Закон дає інструменти для тих випадків, коли подальша служба справді неможлива або завдає непоправної шкоди. Головне — використовувати ці інструменти правильно, з повним пакетом доказів і розумінням, що кожен крок фіксується і впливає на результат.
У 2026 році, попри всі складнощі, право на звільнення за законними підставами залишається реальним. Воно потребує терпіння, точності в документах і, за потреби, професійної юридичної підтримки. Саме це поєднання дозволяє пройти шлях до цивільного життя гідно і без додаткових втрат.
About the Author
