Борислав Береза повістка: правда про скандал 2022 року

Борислав Береза, колишній народний депутат і один із найяскравіших публічних голосів перших років війни, опинився в епіцентрі гучного скандалу навесні 2022-го, коли представники ТЦК намагалися вручити ему повістку на Львівщині. Ця історія вийшла далеко за межі звичайного бюрократичного епізоду — вона стала дзеркалом, у якому відобразилися напруги між державними механізмами мобілізації, особистими долями публічних людей та суспільними очікуваннями справедливості.

Подальші події — відмова спочатку підписати документ, виклик поліції, підписання в присутності понятих, ігнорування вимог, а згодом виїзд за кордон у 2024 році та оголошення в розшук — лише посилили дискусію про те, як саме працює система призову в умовах повномасштабної війни та чи не перетворюються повістки іноді на інструмент тиску.

Сьогодні, у 2026 році, Береза продовжує активну медійну діяльність з-за кордону: його YouTube-канал налічує понад 637 тисяч підписників, а регулярні ефіри присвячені аналізу політики, фронту та проблем мобілізації. Ця стаття розкриває повну хронологію, біографічний контекст, юридичні нюанси та суспільний резонанс, щоб читач отримав цілісну картину без спрощень і домислів.

Хто такий Борислав Береза: шлях від активіста до медійного критика

Борислав Юхимович Береза (до шлюбу Бляхер) народився 13 червня 1974 року в Києві. Після репатріації до Ізраїлю на початку 1990-х він повернувся в Україну, заснував книжкову справу, вів телевізійні та радіопрограми. Революція Гідності 2013–2014 років вивела його на передову публічного простору: наприкінці лютого 2014-го Береза став речником «Правого сектору», коментуючи події для українських та міжнародних ЗМІ.

У листопаді 2014 року він переміг на виборах до Верховної Ради VIII скликання в одномандатному окрузі на Троєщині, увійшов до комітету з питань запобігання корупції, а пізніше очолив тимчасову слідчу комісію щодо нападів на активістів, зокрема Катерину Гандзюк. У 2015-му балотувався на посаду мера Києва і вийшов у другий тур. Після завершення депутатського терміну Береза зосередився на медійній діяльності — гострі коментарі, критика влади та аналіз воєнних подій зробили його одним із найпопулярніших незалежних голосів у Telegram, на YouTube та Facebook.

Навесні 2022-го: контекст, у якому з’явилася повістка

Перші місяці повномасштабного вторгнення принесли хаос у систему військового обліку. Тисячі чоловіків переміщувалися країною, і місцева влада намагалася швидко актуалізувати дані. На Львівщині голова обласної військової адміністрації видав розпорядження, за яким чоловіки, які перебували в регіоні як внутрішньо переміщені особи, мали стати на облік у місцевому ТЦК протягом 24 годин.

Борислав Береза, киянин за пропискою, приїхав на Львівщину на кілька днів — за одними даними, до родини, за іншими, щоб відвідати туристичні місця на Сколівщині. Представники Дрогобицького районного ТЦК та СП вирішили, що він підпадає під дію розпорядження, і почали процедуру вручення повістки. Саме в цей момент зіткнулися два погляди: бюрократична логіка «всі мають бути на обліку» та особиста позиція людини, яка вважала себе вже пов’язаною з оборонними структурами в Києві.

Борислав Береза повістка: як розгортався скандал 6 квітня 2022 року

У суботу, 6 квітня, автомобіль Берези зупинили на дорозі в Сколівському районі. Поліцейські перевіряли документи, а представник ТЦК спробував вручити повістку. Екс-депутат відмовився її підписувати, заявивши, що не є внутрішньо переміщеною особою, а перебуває в регіоні тимчасово — на три дні. Він одразу зателефонував адвокату та викликав поліцію.

Наступна спроба відбулася вже в Трускавці — у приміщенні жіночого монастиря Української греко-католицької церкви. І знову — дзвінки адвокату, виклик поліції. Зрештою повістку підписали в присутності понятих. Береза пообіцяв з’явитися в дрогобицький ТЦК у понеділок, 11 квітня, о 9:00, однак так і не прийшов. Сам він пізніше назвав усе, що сталося, «замовленням» з боку Офісу президента через його критику влади. Відео інциденту, яке оприлюднив сам Береза, швидко розлетілося мережею.

Береза наполягав, що ще на початку війни підписав контракт із силами територіальної оборони в Києві, отримав зброю та навіть брав участь у діях під Ірпінем 21 березня 2022 року. Контракт, за його словами, давав йому підстави не проходити додаткову реєстрацію в іншому регіоні.

Аргументи сторін та суспільний резонанс

Позиція Берези була чіткою: він уже виконав свій обов’язок перед державою через контракт із ТрО, а повістка — це інструмент помсти за публічну критику. Прихильники екс-депутата бачили в інциденті класичний приклад вибіркового правосуддя: коли владі не подобається голос людини, на неї «навішують» повістку.

Опоненти наголошували на іншому: колишній речник «Правого сектору», який закликав захищати країну, сам уникає виконання процедур. У соціальних мережах з’являлися меми, гострі коментарі та заклики до рівності — «якщо Березі можна, то чому іншим ні?». Дискусія вийшла далеко за межі одного випадку й торкнулася болючої теми: чи не перетворюється система вручення повісток на спосіб тиску на незручних публічних діячів, і як це впливає на загальну мотивацію суспільства.

Юридичний бік та довгострокові наслідки

Законодавство про військовий облік передбачає, що громадяни України чоловічої статі віком від 18 до 60 років під час воєнного стану мають певні обов’язки. Повістка — це офіційний документ, який зобов’язує з’явитися до ТЦК для уточнення даних, проходження військово-лікарської комісії та можливого призову. Для внутрішньо переміщених осіб у 2022 році справді діяли прискорені процедури реєстрації.

Проте питання, чи поширювалися ці правила на короткострокового відвідувача з іншої області, залишилося спірним. Контракт із територіальною обороною, якщо він був дійсним, міг змінювати процедуру, але його статус теж викликав питання в різних джерел. Ігнорування вимог після підписання повістки призвело до ескалації: у серпні 2024 року Національна поліція отримала матеріали для оголошення Берези в розшук за ухилення від військової служби.

2024–2026: виїзд за кордон, розшук та нова реальність

25 березня 2024 року Борислав Береза пішки перетнув українсько-молдовський кордон у пункті пропуску «Старокозаче». До того він здійснив 21 перетин кордону за попередні 2,5 роки. З того часу в Україну він не повертався. У серпні 2024-го його оголосили в розшук. Деякі медіа згадували про можливу перевірку на наявність ознак державної зради через інформаційну діяльність, однак жодних судових рішень чи вироків публічно не з’являлося.

Станом на середину 2026 року Береза живе за кордоном і залишається активним публічним діячем. Його YouTube-канал регулярно набирає десятки тисяч переглядів за ефір, а теми — від переговорних позицій до критики моделі мобілізації, проблем демобілізації та мотивації військових. Він продовжує коментувати ті самі питання, які колись призвели до конфлікту з ТЦК, — тільки тепер з іншої сторони кордону.

Що ця історія говорить про систему та суспільство

Справа з повісткою Борислава Берези не закінчилася підписанням документа чи навіть оголошенням у розшук. Вона продовжує жити в публічному просторі як приклад того, наскільки тонкою є межа між необхідністю мобілізації та сприйняттям її як інструменту покарання.

Коли звичайні громадяни бачать, як публічна людина з гучним минулим ігнорує процедури, а система реагує з запізненням, довіра до загальної справедливості inevitably страждає. Водночас ігнорування правил будь-якою стороною створює прецедент, який ускладнює роботу тих, хто намагається вибудувати прозорий і мотивуючий механізм призову.

У 2026 році, коли питання демобілізації, термінів служби та нової мотиваційної моделі стоять особливо гостро, історія 2022 року нагадує: кожен документ, кожна процедура та кожна публічна реакція на них формують не лише долю однієї людини, а й загальну атмосферу, у якій суспільство захищає себе. Розмова про це триває — і від того, як ми її ведемо, залежить, чи зможе система стати справді ефективною та справедливою для всіх.

About the Author

Юлія Коробка

Administrator

Visit Website View All Posts