Шахед 238 — це іранський турбореактивний дрон-камікадзе великої дальності, створений на базі фюзеляжу Shahed-136, але з принципово іншим двигуном. Замість поршневого пропелера тут стоїть компактний турбореактивний агрегат Toloue-10 або його аналоги, які розганяють апарат до 500–600 км/год. Така швидкість перетворює повільний «повітряний мотоцикл» на щось ближче до крилатої ракети за кінематикою, але значно дешевше у виробництві та масовіше у застосуванні. У російській службі він отримав назву Герань-3 і вже став частиною комбінованих нічних атак на українські міста та інфраструктуру.
Представлений у листопаді 2023 року на виставці Корпусу вартових ісламської революції, дрон швидко вийшов за межі демонстрацій. Уже на початку 2024 року з’явилися перші підтверджені випадки його застосування Росією проти України. До середини 2025 року Росія налагодила власне виробництво Герань-3, а у 2026-му частка реактивних модифікацій у загальному потоці шаhed-подібних дронів почала стрімко зростати. Це не просто технічний апгрейд — це зміна правил гри для всіх, хто будує або протистоїть системам протиповітряної оборони.
Для тих, хто тільки знайомиться з темою, Шахед 238 — це приклад того, як навіть відносно проста платформа може стати значно небезпечнішою завдяки одному ключовому елементу — реактивній тязі. Для фахівців і дослідників це можливість розібрати, чому швидкість 600 км/год коштує дорожче, створює нові теплові та шумові сигнатури, але при цьому змушує переглядати всю архітектуру ППО — від дешевих зенітних установок до дорогих ракет.
Історія створення та шлях до реактивного двигуна
Іранська програма барражуючих боєприпасів розвивалася десятиліттями під тиском санкцій. Після війни з Іраком Тегеран зробив ставку на асиметричні рішення — дешеві, масові, здатні долати відстані без пілотів. Shahed-131 і особливо Shahed-136 стали символами цієї стратегії: простий фюзеляж, поршневий двигун MD-550, супутникове наведення та десятки кілограмів вибухівки. Вони були повільними, але їх можна було випускати сотнями.
Шахед 238 з’явився як логічне продовження. У вересні 2023 року в трейлері іранського державного телебачення вперше показали апарат з реактивним двигуном. Офіційна презентація відбулася в листопаді того ж року під час візиту верховного лідера Алі Хаменеї до Університету аерокосмічних наук і технологій «Ашура». Там продемонстрували одразу три версії з різними головками самонаведення. Росія, яка активно використовувала пропелерні «Герані-2», зацікавилася новинкою майже одразу. Уже у 2025 році на потужностях в Алабузі почалося локальне складання Герань-3, а до 2026-го з’явилися подальші модифікації — Герань-4 і Герань-5.
Технічні характеристики шахед 238
Реактивний двигун кардинально змінює поведінку апарату в повітрі. Якщо пропелерний Shahed-136 летить на 150–185 км/год і може годинами «блукати» в зоні очікування, то Шахед 238 мчить значно швидше, але й «п’є» паливо активніше. Це впливає на дальність, висоту польоту та теплову картину.
| Параметр | Значення | Примітка / варіації |
|---|---|---|
| Довжина | близько 3,5 м | Схожий фюзеляж з Shahed-136 |
| Розмах крил | близько 3 м | Оптимізований для швидкісного польоту |
| Маса | 250–370 кг | Залежить від комплектації та палива |
| Бойова частина | 50–90 кг | Можливе посилення шрапнеллю або спеціальними елементами |
| Двигун | Турбореактивний Toloue-10/13 або Telefly JT80 (російські версії) | Іранські — швидші, російські — іноді повільніші через інший двигун |
| Швидкість | 300–600 км/год | Максимум до 550–600 км/год у оптимальних конфігураціях |
| Дальність | 1000–2500 км | Залежить від двигуна, висоти та профілю польоту |
| Висота польоту | до 9000 м | Вища, ніж у більшості пропелерних аналогів |
| Системи наведення | ІНС + GPS, ІЧ/оптична, радіолокаційна ГСН | Три основні варіанти для різних цілей |
Ці цифри — не абстрактні. Вони означають, що від моменту виявлення до підльоту до цілі часу залишається в рази менше, ніж з пропелерним попередником. Системи ППО, налаштовані на повільні цілі, отримують значно менший запас на реакцію.
Порівняння з Шахед-136: що змінює реактивний двигун
Найпростіше зрозуміти переваги та ціну нового дрона через пряме порівняння з його «батьком».
| Характеристика | Шахед-136 / Герань-2 | Шахед 238 / Герань-3 | Наслідок для застосування |
|---|---|---|---|
| Швидкість | 150–185 км/год | 300–600 км/год | Значно менше часу на перехоплення |
| Вартість одиниці | Дуже низька (орієнтовно 20–50 тис. $) | Вища (70–150+ тис. $ залежно від версії) | Дорожчий, але ефективніший у прориві ППО |
| Теплова сигнатура | Низька | Висока (гарячий реактивний вихлоп) | Легше виявити сучасними ІЧ-засобами |
| Шум | Характерне гудіння пропелера | Різкий свист реактивного двигуна | Попереджає населення, але й ускладнює маскування |
| Виробництво | Масове, просте | Складніше, спочатку обмежене | Росія активно локалізує, але темпи нижчі |
| Тактична роль | Масові удари по площах | Прорив ППО, точкові удари, SEAD | Можна комбінувати з повільнішими дронами |
Реактивний варіант не замінив пропелерний повністю. Навпаки — у 2025–2026 роках Росія все частіше використовувала змішані залпи: сотні повільних дешевих дронів для насичення та десятки швидких Шахед 238 для прориву та удару по критичних об’єктах. Така тактика змушує українську ППО розподіляти ресурси між дешевими перехоплювачами для повільних цілей і дорогими ракетами або винищувачами для швидких.
Шахед 238 існує не в одній конфігурації. Іран продемонстрував одразу три основні версії, кожна з яких вирішує свою задачу.
- Базова (ІНС + GPS) — найпростіша і наймасовіша. Летить за заздалегідь закладеними координатами. Ідеальна для ударів по стаціонарних цілях — електростанціях, заводах, логістичних хабах. Не потребує складної електроніки в носовій частині.
- Інфрачервона / оптична — дозволяє захоплювати теплоконтрастні цілі на кінцевій ділянці. Особливо ефективна вночі проти техніки, яка не встигла заглушити двигуни або має гарячі вихлопи. Це вже не просто «летіти в точку», а «знайти і влучити».
- Радіолокаційна ГСН (протирадарна) — найцікавіша з тактичного погляду. Дрон може самостійно шукати і атакувати радіолокаційні станції та засоби ППО. Фактично виконує роль дешевої протирадарної ракети, відкриваючи коридор для наступних хвиль.
Наявність трьох варіантів дозволяє гнучко планувати удари. Спочатку радіолокаційні версії придушують засоби виявлення, потім інфрачервоні б’ють по техніці, а базові добивають інфраструктуру. Така «каскадна» тактика значно ускладнює роботу ППО.
Бойове застосування та динаміка 2025–2026 років
Перший підтверджений випадок застосування Шахед 238 проти України зафіксували ще в січні 2024 року. Тоді це був поодинокий епізод. Масштаб з’явився пізніше. У червні 2025 року на території України знайшли уламки Герань-3 з серійними номерами, що свідчило про початок російського виробництва. До кінця 2025 року Росія застосувала близько 180 реактивних дронів цього типу.
У 2026 році ситуація змінилася кардинально. За даними відкритих джерел та брифінгів українських військових, тільки за перші місяці року було запущено понад 1400 реактивних Герань-3/4. Це майже вісім разів більше, ніж за весь попередній рік. Дрони брали участь у комбінованих ударах разом з крилатими ракетами та повільнішими шаhed-подібними апаратами. Деякі атаки сягали 300 і більше дронів за ніч.
Іран також не сидів склавши руки. У 2025 році апарати сімейства Shahed-238 використовувалися в регіональних операціях, зокрема під час ескалації з Ізраїлем. З’являлися повідомлення про їх застосування в інших конфліктах регіону. Чорне забарвлення, високий темп польоту та можливість різних варіантів наведення роблять їх зручним інструментом для асиметричних дій.
Виклики для сучасних систем ППО
Швидкість 500–600 км/год — це межа, на якій багато традиційних засобів перехоплення починають «задихатися». Зенітні установки з ручним або напівавтоматичним наведенням просто не встигають. Навіть деякі зенітні ракетні комплекси, оптимізовані під дозвукові цілі, потребують модернізації або спеціальних ракет для ефективної роботи проти таких дронів.
Реактивний вихлоп створює яскраву теплову сигнатуру — це мінус для скритності, але плюс для тих, хто має сучасні ІЧ-ракети або тепловізійні системи. Водночас на радарі Шахед 238 часто виглядає як крилата ракета, що змушує операторів ППО приймати рішення під тиском часу.
У відповідь Україна та її партнери розвивають багаторівневі системи: дешеві перехоплювачі для масових повільних дронів, мобільні вогневі групи з кулеметами та зенітними установками, електронну боротьбу для придушення навігації, а також нові типи дронів-перехоплювачів. Шахед 238 став одним із каталізаторів цієї еволюції.
Виробництво, компоненти та реальність санкцій
Виготовлення реактивного дрона складніше за пропелерний. Турбореактивний двигун — це вже не масовий товар з авторинку. Іран частково вирішив питання власними розробками Toloue, Росія використовує китайські Telefly JT80 та інші аналоги. При цьому в конструкції досі зустрічаються компоненти західного походження — чіпи Analog Devices, Texas Instruments, процесори NXP та інші. Це класичний приклад обходу санкцій через комерційні канали та посередників.
Російське виробництво в Алабузі демонструє як успіхи імпортозаміщення, так і його межі. Локалізація йде, але темпи та якість двигунів поки що не дозволяють повністю зрівнятися з іранськими зразками за швидкістю. У 2026 році заявлялося про намір довести частку реактивних дронів у загальному виробництві до 50 %. Поки що це амбітна ціль, а не досягнутий результат.
Цікаві факти про шахед 238
- Чорне забарвлення фюзеляжу обрано не лише для нічних операцій — воно зменшує візуальну помітність на тлі темного неба і ускладнює виявлення неозброєним оком навіть удень.
- Деякі витоки технічної документації 2024–2025 років натякали на можливість використання Шахед 238 для перехоплення інших безпілотників, зокрема американських MQ-9 Reaper, завдяки поєднанню швидкості та маневреності.
- У російських версіях Герань-3 часто встановлюють китайські двигуни Telefly JT80, які дають швидкість 300–370 км/год — помітно нижчу, ніж в іранських зразках з Toloue-10. Це компроміс між доступністю та характеристиками.
- У 2026 році Росія активно розширювала мережу пускових майданчиків ближче до кордону, зокрема в Орловській області, щоб збільшити дальність і частоту ударів реактивними дронами.
- Компонентна база включає мікросхеми з Канади, США та Європи — яскравий приклад того, як глобальні ланцюги постачання продовжують працювати навіть в умовах жорстких санкцій.
- Перші масові уламки Герань-3 на території України з’явилися лише в червні 2025 року, хоча поодинокі застосування фіксували ще з січня 2024-го. Це свідчить про поступове нарощування виробництва.
- Шахед 238 став одним із факторів, що прискорили розвиток українських дронів-перехоплювачів та систем «дешевий перехоплювач — дорога ціль».
Шахед 238 — це не просто новий дрон. Це демонстрація того, як одна технологічна зміна — заміна поршневого двигуна на реактивний — здатна переформатувати весь підхід до повітряних загроз. Швидкість, варіативність наведення та здатність діяти в складі змішаних груп роблять його інструментом, з яким доводиться рахуватися всім учасникам сучасних конфліктів. Історія його застосування та протидії йому тільки починається, і кожен новий місяць 2026 року приносить свіжі дані про те, як еволюціонує ця технологія та як на неї відповідає оборона.
About the Author
