Військова тактика ЗСУ сьогодні постає як динамічний організм, що поєднує глибокі історичні корені з радикальними технологічними інноваціями. Українські підрозділи, пройшовши через випробування 2014–2022 років і повномасштабне вторгнення, виробили підхід, де децентралізоване командування, масове застосування дронів та активна оборона стали запорукою стійкості в умовах виснажливої війни. Ця тактика дозволяє не просто виживати під тиском переважаючих сил, а й виснажувати противника, змушуючи його платити непомірну ціну за кожен метр просування.
Суть сучасної військової тактики ЗСУ полягає в циклі «виявив — передав — знищив», який завдяки FPV-дронам та системам управління типу DELTA працює на рівні відділення чи роти. Замість жорстких централізованих схем радянського зразка командири нижчої ланки отримують свободу маневру, а артилерія та дрони діють як єдиний кулак. У 2025–2026 роках особливо вирізняється «гра другим номером» — тактика, коли українські сили свідомо відводять вогневі засоби, дозволяють ворогу зайняти позиції, а потім накривають їх з безпечної відстані.
Цей підхід, народжений у боях на Донбасі та Запоріжжі, уже впливає на мотивацію російських штурмових груп і демонструє, як технології та людська винахідливість перевертають класичні уявлення про поле бою. Військова тактика ЗСУ стала прикладом для багатьох армій світу, поєднуючи гнучкість малих груп з потужністю точних ударів на глибину.
Історичні корені та еволюція тактики ЗСУ
Українська військова думка ніколи не була статичною. Ще з часів козацьких походів та визвольних змагань XX століття вона тяжіла до маневру, несподіваних рейдів і використання місцевості. Після 1991 року ЗСУ успадкували радянську структуру з її акцентом на масовані удари та жорстку ієрархію. Однак події 2014 року на Донбасі змусили переглянути підходи: бійці територіальної оборони та добровольчі батальйони показали ефективність малих тактичних груп, протитанкових засідок і швидких переміщень.
Повномасштабне вторгнення 24 лютого 2022 року стало каталізатором справжньої трансформації. На початку війни українські підрозділи поєднували радянські методи масованого вогню з новітніми західними системами — HIMARS та M777. Харківський контрнаступ восени 2022 року став класичним прикладом маневреної тактики: глибокий прорив механізованих груп за підтримки артилерії та дронів, де фейк на півдні відтягнув російські резерви.
До 2023–2024 років поле бою радикально змінилося. «Прозоре поле» через масові дрони зробило великі скупчення техніки смертельно небезпечними. ЗСУ перейшли до розосереджених позицій, нічних переміщень і постійної ротації. У 2024 році Курська операція продемонструвала повернення до сміливого маневру: українські сили несподівано перетнули кордон, швидко захопили понад 1000 квадратних кілометрів, включаючи місто Суджа, і утримували плацдарм кілька місяців, сковуючи російські резерви. До весни 2025 року під тиском противник витіснив ЗСУ з більшості території, але операція досягла своєї мети — відволікти сили агресора та показати, що тактика ЗСУ здатна діяти на території противника.
У 2025–2026 роках акцент змістився на активну оборону. Замість статичних ліній фортифікацій українські бригади почали «грати другим номером». Російські штурмові групи, просуваючись «м’ясними атаками» або на мотоциклах, займають колишні українські позиції — і одразу потрапляють під щільний вогонь відведеної артилерії, FPV-дронів та дистанційного мінування. За словами головнокомандувача ЗСУ Олександра Сирського, у грудні 2025 року підрозділи безпілотних систем знешкодили стільки російських військових, скільки Росія змогла призвати за місяць. Це не просто статистика — це результат тактики, що народжується знизу, в конкретних бригадах, а потім масштабується.
Основні принципи сучасної військової тактики ЗСУ
Сучасна військова тактика ЗСУ тримається на кількох взаємопов’язаних принципах, які відрізняють її від класичних радянських чи навіть натовських підходів. Перший — децентралізація командування. Молодші офіцери та сержанти мають право ухвалювати рішення на місці, не чекаючи наказу зверху. Це критично важливо в умовах, коли дрон може виявити ціль за секунди, а вікно для удару триває хвилини.
Другий принцип — повна інтеграція дронів на всіх рівнях. FPV-дрони вже не «допоміжний засіб», а основна ударна сила піхоти. Оператор бачить ціль від першої особи, коригує політ і вражає танк чи бліндаж точніше за артилерію. Баба-Яги (важкі дрони-бомбери) працюють вночі, знищуючи склади та техніку в тилу. Разом з РЕБ (радіоелектронною боротьбою) це створює «рої», які роблять будь-яке скупчення ворога вразливим.
Третій — комбінована зброя з акцентом на точність і швидкість. Артилерія (включаючи українські «Богдану» та західні системи) працює в парі з дронами-коригувальниками. Наземні роботизовані комплекси евакуюють поранених і доставляють боєприпаси, зменшуючи втрати піхоти. Четвертий принцип — активна оборона замість пасивного очікування. «Гра другим номером» саме про це: не триматися за кожну траншею до останнього, а відходити, зберігати живу силу та вогневі засоби, а потім нищити противника на вже зайнятих ним позиціях.
Ці принципи працюють разом. Дрон знаходить ціль, передає координати через захищені канали, артилерія або інший дрон завдає удару, а піхота лише закріплює результат або відходить. Така синхронізація перетворює навіть невеликий підрозділ на високоефективну бойову одиницю.
Тактика в обороні: «гра другим номером» та активна оборона
Оборонна тактика ЗСУ у 2025–2026 роках кардинально відрізняється від статичних укріплень зразка 2022–2023 років. Раніше основний акцент робили на щільних мінних полях, «зубах дракона» та багатоешелонованих траншеях. Сьогодні ключ — у маневрі та вогневому контролі.
«Гра другим номером» працює просто і жорстоко. Українські підрозділи, anticipating тиск, відводять артилерію та операторів дронів на відстань, недосяжну для ворожих FPV. Коли російські штурмовики займають покинуті позиції, радіють «успіху» і починають закріплюватися — на них обрушується шквал снарядів і дронів. Додатково застосовують дистанційне мінування, щоб унеможливити підхід резервів. Російські воєнкори прямо скаржаться: мотивація солдатів до наступу падає, бо «заходиш на українські позиції — і одразу накриває арта, до якої не дотягуються свої дрони».
Ця тактика ідеально пасує до характеру російських атак — масованих, з великими втратами, з використанням «штовхання» піхоти вперед. ЗСУ не намагаються зупинити кожну хвилю на лінії зіткнення. Натомість виснажують противника, змушуючи його витрачати ресурси на штурм уже «отруєних» позицій. У поєднанні з щільною роботою РЕБ, яка глушить ворожі дрони, це створює ефект «невидимої стіни», через яку російські підрозділи проходять з величезними втратами.
Наступальні дії та контрнаступи: уроки Харкова, Курська та сучасних операцій
Наступальна тактика ЗСУ теж еволюціонувала. Класичний приклад — Харківський контрнаступ 2022 року. Українські сили провели успішний фейк на Херсонщині, змусивши росіян перекинути резерви, а потім стрімко прорвалися на півночі Харківщини. Механізовані групи рухалися швидко, підтримувані дронами-розвідниками та точною артилерією. Це була саме та маневрена війна, яку багато хто вважав неможливою в умовах сучасного насиченого ППО та дронів поля бою.
Курська операція серпня 2024 року стала ще сміливішим кроком. ЗСУ перетнули кордон, захопили до 1300 квадратних кілометрів, включаючи Суджу, і утримували плацдарм понад пів року. Тактика поєднувала швидкий прорив механізованих підрозділів, щільну роботу дронів для розвідки та ударів, а також створення буферної зони. Навіть після часткового відходу навесні 2025 року операція виконала стратегічне завдання — скувала значні російські сили та показала, що ЗСУ можуть діяти наступально на території агресора.
У 2026 році з’явилися повідомлення про локальні контрнаступи, де ЗСУ повертають по 200 квадратних кілометрів за короткий час. Тут знову працює комбінація: розвідка дронами, точні удари артилерії та FPV, швидкий маневр малих груп і закріплення. «Полки Сирського» — спеціальні штурмові формування з підвищеною автономією — часто стають ударним кулаком у таких операціях, отримуючи завдання безпосередньо від вищого командування.
Роль технологій: дрони, артилерія та системи управління
Технології стали серцем військової тактики ЗСУ. FPV-дрони пройшли шлях від гаражних майстерень 2022 року до заводських конвеєрів, що випускають мільйони одиниць щороку. Один такий дрон коштує в рази дешевше за артилерійський снаряд, але здатен знищити танк чи бліндаж. Баба-Яги та далекобійні «крила» доповнюють картину, дозволяючи вражати цілі на глибину 100–150 кілометрів.
Системи типу DELTA інтегрують дані з дронів, радарів та інших джерел у єдину картину для командирів. Це прискорює цикл прийняття рішень до хвилин. Артилерія — як радянська, так і західна — працює в тандемі з дронами-коригувальниками, забезпечуючи точність навіть у складних погодних умовах. Наземні роботи все частіше беруть на себе логістику та евакуацію, звільняючи піхоту для бойових завдань.
Цікаві факти про військову тактику ЗСУ
- FPV-дрони перетворили піхоту на «кишенькову артилерію». Оператор з окопу може вразити танк за кілька кілометрів, а вартість одного дрону часто менша за один артилерійський постріл. Це радикально змінило економіку війни та тактику малих груп.
- У грудні 2025 року дронові підрозділи ЗСУ знешкодили стільки окупантів, скільки Росія призвала за весь місяць. Таку цифру озвучив головнокомандувач Олександр Сирський — прямий наслідок масового застосування FPV та «гри другим номером».
- «Гра другим номером» буквально виснажує російську піхоту. Z-воєнкори скаржаться на падіння мотивації: солдати бояться заходити на «українські» позиції, бо знають — за ними прийде артилерія та дрони, яких не дістати своїми засобами.
- Наземні роботи вже евакуюють поранених та доставляють боєприпаси. У 2025 році такі комплекси активно застосовували під Вовчанськом та на інших напрямках, значно знижуючи ризики для живої сили.
- Курська операція 2024 року стала найбільшим наступом ЗСУ на територію РФ з часів Другої світової. Пік контролю — понад 1000–1300 квадратних кілометрів, включаючи місто Суджа. Тактика поєднувала несподіванку, швидкий маневр та щільну дронову підтримку.
- Багато тактичних інновацій народжуються знизу. Командири бригад обмінюються досвідом через Starlink, аналізують дії ворога і впроваджують нове ще до того, як це з’явиться в офіційних методичках Генштабу. «Полки Сирського» — один із прикладів такої гнучкості.
Підготовка військ та людський фактор
Жодна тактика не працює без людей. ЗСУ активно впроваджують нову базову загальновійськову підготовку з урахуванням бойового досвіду 2022–2026 років. Акцент — на індивідуальній майстерності піхотинця, роботі з дронами, навичках виживання в умовах дронового та артилерійського вогню. Навчання включає реальні сценарії «прозорого поля бою»: як ховатися, як швидко переміщуватися, як взаємодіяти з операторами БПЛА.
Людський фактор залишається вирішальним. Ініціатива молодших командирів, взаємодопомога в підрозділах і здатність адаптуватися під вогнем — те, що відрізняє українську тактику. Бійці, які пройшли Бахмут, Авдіївку чи Вовчанськ, приносять у нові підрозділи не лише навички, а й особливий дух стійкості та винахідливості.
Військова тактика ЗСУ продовжує змінюватися прямо зараз. Кожен новий дрон, кожна вдала «гра другим номером» чи локальний контрнаступ додає новий штрих до цієї живої картини. І саме ця постійна еволюція, народжена в реальних боях, робить українську армію однією з найефективніших у сучасному світі.
About the Author
