Софія Ротару, чия кар’єра триває вже понад шістдесят років, на середину 2026 року живе у власному будинку в Конча-Заспі Київської області. Вона проводить дні за садівництвом і городництвом, знаходячи в цьому просту й глибоку радість поряд із сином Русланом.
Попри численні чутки про переїзд за кордон, молодша сестра співачки Ауріка неодноразово підтверджувала: артистка залишилася в Україні. У свої 78 років Софія Михайлівна майже не з’являється на публіці, не дає інтерв’ю й не виходить на сцену, поки триває війна.
Фанати зрідка помічають її під час прогулянок вулицями Києва, а в Instagram з’являються лаконічні пости з привітаннями до свят чи підтримкою гуманітарних справ. Це не зникнення — це свідомий вибір тиші й коріння.
Витоки голосу, що став національним надбанням
Ніжний, оксамитовий тембр Софії Ротару народився не в столичних студіях, а в маленькому селі Маршинці на Буковині. 7 серпня 1947 року в родині молдавського походження з’явилася друга з шести дітей. Батько Михайло, фронтовик, який дійшов до Берліна, і мати Олександра створили атмосферу, де музика звучала щодня. Сліпа старша сестра Зінаїда навчала маленьку Соню народних пісень, вкладаючи в них усе своє серце.
У 1962 році п’ятнадцятирічна дівчина перемогла в районному конкурсі художньої самодіяльності. Потім були обласні та республіканські етапи. Голос, що поєднував чистоту народної манери з природною емоційністю, швидко привернув увагу. У 1964 році Софія вступила до Чернівецького музичного училища на хоровий диригентський відділ. Уже тоді вона виступала в Кремлівському палаці з’їздів.
Ці ранні роки сформували характер: працьовитість, скромність і глибоку повагу до коренів. Вона не просто співала — вона розповідала історії через пісню, ніби передавала естафету від покоління до покоління.
Шлях до «Червоної рути» та всесоюзний тріумф
1971 рік став переломним. Софія приєдналася до ансамблю «Червона рута», створеного навколо пісень Володимира Івасюка. Фільм «Червона рута» з її участю зібрав мільйони глядачів. Пісня «Червона рута» перетворилася на гімн цілого покоління.
Далі — «Золотий Орфей» у 1973 році, міжнародні конкурси в Сопоті, Токіо. Софія Ротару стала першою російськомовною артисткою, яка сміливо використовувала ритм-комп’ютери та речитатив у аранжуваннях. Альбоми розходилися мільйонними тиражами. Вона співала українською, російською, молдавською, болгарською, польською, німецькою, французькою, італійською, іспанською та англійською.
У 1976 році — звання народної артистки УРСР, у 1988-му — народної артистки СРСР. У 2002 році Президент України присвоїв їй звання Героя України. У 2021-му — «Національна легенда України». За спиною — понад 500 пісень, більше двадцяти альбомів, ролі у фільмах і мюзиклах. Її голос звучав у найвіддаленіших куточках колишнього Союзу й за його межами.
Кожен виступ був не просто концертом, а зустріччю душ. Люди плакали, сміялися, згадували кохання й втрати під звуки «Лаванди», «Хуторянки», «Я ж його любила».
Особисте життя: кохання, втрати та незламна родина
1968 року Софія вийшла заміж за музиканта й продюсера Анатолія Євдокименка. Він став її надійним тилом і творчим партнером. 1970 року народився син Руслан. Родина жила то в Чернівцях, то в Ялті, де Софія придбала готель «Вілла Софія».
2002 рік приніс важку втрату — Анатолій помер від інсульту. Софія пережила це глибоко, але продовжила працювати. Син Руслан став продюсером і підприємцем, невістка Світлана — виконавчим продюсером. Онук Анатолій (DJ SHMN) живе в Європі, онука Софія — модель і співачка в США.
Родина завжди була для неї джерелом сили. Навіть у найскладніші періоди вона залишалася поруч із близькими, зберігаючи домашній затишок і традиції.
Де Софія Ротару зараз: реальність 2026 року
Софія Ротару де зараз — це не загадка й не секрет. Вона живе у своєму будинку в Конча-Заспі під Києвом. Сестра Ауріка в інтерв’ю 2026 року чітко сказала: «Вона у Києві, у своєму будинку в Конча-Заспі. Займається тим же, що і я — сад, город».
Артистка рідко покидає маєток. Вона доглядає за рослинами, проводить час із сином, іноді виїжджає до Києва на прогулянки. У серпні 2025 року фанати сфотографували її на вулицях столиці — без фотошопу, у звичайному одязі й сонцезахисних окулярах, з розпущеним волоссям. Фото швидко розлетілося мережею й показало: час не зламав її природної грації.
У Instagram-акаунті з’являються лаконічні дописи: привітання з Новим роком, Днем вишиванки чи підтримка гуманітарних ініціатив. Вона не веде активний блог, але кожне слово має вагу.
Є й чутки про Італію чи інші країни — вони не підтверджуються. Офіційні коментарі родини та численні українські видання 2025–2026 років одностайно вказують на Конча-Заспу.
Софія Ротару де зараз — це приклад того, як легенда обирає не сцену, а землю, не овації, а спокій.
Чому співачка обрала тишу під час війни
З початком повномасштабного вторгнення 2022 року Софія Ротару припинила концертну діяльність. Екс-продюсер Сергій Лавров пояснював: артистка відмовилася навіть від дуже великих гонорарів, бо «поки тривають бойові дії, не час для концертів».
Вона не дає гучних заяв, не з’являється на телевізійних марафонах. Дехто вбачає в цьому політичну позицію, інші — втому після довгого життя на виду. Сама співачка через рідкісні пости в Instagram дає зрозуміти: її серце з Україною. Вона підтримує гуманітарні проєкти, вітає з національними святами, нагадує про важливість єдності.
Сестра Ауріка зауважила, що Софія, ймовірно, не повернеться на сцену, поки йде війна, але після перемоги все можливо. Поки що — сад, родина, тиша. Це не слабкість. Це мудрість людини, яка прожила бурхливе життя й тепер береже сили.
Культурна спадщина, що не зникає з часом
Софія Ротару — це міст між епохами. Вона зуміла поєднати народну пісню з сучасними аранжуваннями, не втративши автентичності. Її голос став символом української естради для мільйонів людей у всьому світі.
Вона просувала творчість Володимира Івасюка, коли це було непросто. Записувала пісні мовами, які допомагали українській культурі звучати ширше. Сьогодні її альбоми дослухають на стримінгових платформах, а молодь відкриває для себе «Лаванду» чи «Одну калину» через TikTok і YouTube.
Її спадщина — не тільки в дисках і нагородах. Вона в тому, як кілька поколінь українців росли під її пісні, закохувалися, розлучалися, мріяли й боролися. Голос Софії Ротару досі зігріває й надихає.
Цікаві факти про Софію Ротару
- Народилася з подвійною датою дня народження: за паспортом 9 серпня, за сімейними спогадами — 7 серпня. Тому святкує двічі.
- Стала першою в радянській естраді, хто почав активно використовувати ритм-комп’ютери та речитатив у піснях.
- Випустила понад 20 студійних альбомів, багато з яких розійшлися мільйонними тиражами ще за часів СРСР.
- Співала більш ніж десятьма мовами, але завжди залишалася вірною українській пісенній традиції.
- Власниця готелю «Вілла Софія» в Ялті — унікального комплексу, який став візитівкою її успіху в 1990-ті.
- Отримала найвищі державні нагороди трьох країн: України, Молдови та СРСР.
- У 2021 році стала першою, кому присвоїли звання «Національна легенда України».
- Навіть у 78 років зберігає природну красу й грацію — про це свідчать свіжі фото з прогулянок Києвом без фільтрів.
- Підтримує гуманітарні ініціативи з перших днів повномасштабної війни, хоч і робить це тихо.
- Її онука Софія Євдокименко стала моделлю й співачкою, а онук — музикантом у Європі. Династія триває.
Софія Ротару де зараз — це не просто адреса. Це стан душі людини, яка прожила яскраве життя й обрала спокій у найскладніший для країни момент. Вона досі тут, у своєму домі під Києвом, серед квітів і овочевих грядок, поряд із родиною.
Її голос не змовк назавжди. Він просто зачекав. І коли настане час, коли небо над Україною буде мирним, можливо, ми знову почуємо той оксамитовий тембр, що так багато значить для кількох поколінь. Поки що — сад цвіте, а легенда береже сили.
About the Author
