Роман Михайлович Насіров народився 3 березня 1979 року в Чернігові. Його батько, Мікаїл Насір оглу Насіров, азербайджанець за походженням, переїхав до України ще 1976 року й одружився з місцевою жінкою. Така сімейна історія поєднала в ньому українські, азербайджанські та, за деякими даними, єврейські корені по материнській лінії. Вже у дорослому віці Роман Насіров отримав британське громадянство — з 2012 року він громадянин двох країн. Це поєднання культур і досвіду пізніше стало як перевагою в міжнародних контактах, так і підставою для політичних атак.
Шлях Насірова від лондонських інвестиційних банків до крісла голови Державної фіскальної служби, а згодом — до вироку Вищого антикорупційного суду ілюструє складну траєкторію багатьох українських управлінців доби після 2014 року. Він встиг попрацювати в престижних фінансових установах, очолити податковий комітет парламенту, підписати низку міжнародних угод у митній сфері та стати президентом європейської організації податкових адміністрацій. Водночас його діяльність на чолі ДФС у 2015–2017 роках опинилася в епіцентрі антикорупційних розслідувань. У жовтні 2025 року ВАКС визнав його винним у зловживанні службовим становищем у так званій «газовій справі», пов’язаній з компаніями ексдепутата Олександра Онищенка. 2 квітня 2026 року апеляційна палата суду залишила вирок у силі — шість років позбавлення волі та штраф.
Сьогодні, коли вирок набрав законної сили, постать Романа Насірова продовжує викликати гострі дискусії. З одного боку — досвідчений фінансист з міжнародним бекграундом, який намагався інтегрувати українську податкову службу в європейські стандарти. З іншого — символ гучних справ про можливе сприяння схемам з виведення коштів з державних підприємств. Його історія показує, наскільки тонкою буває межа між управлінськими рішеннями та юридичною оцінкою їхніх наслідків у часи економічної нестабільності та війни.
Ранні роки, освіта та фінансова кар’єра в Лондоні
Чернігівське дитинство Романа Насірова мало чим відрізнялося від життя багатьох радянських дітей. Батько працював, мати виховувала сина. Після школи Роман обрав економічний напрям. 2000 року він закінчив Чернігівський державний інститут економіки та управління за спеціальністю «Фінанси». Через рік отримав диплом Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана — вже за спеціальністю «Право». Таке поєднання фінансів і права стало його конкурентною перевагою на ринку праці.
Наступним кроком стала освіта за кордоном. 2003 року Насіров завершив програму MBA з фінансів та міжнародного менеджменту в University of East London. Лондон того періоду був одним із світових фінансових центрів, і молодий фахівець швидко знайшов роботу. Спочатку він керував напрямом брокериджу по країнах СНД в офісі американського інвестиційного банку Cantor Fitzgerald / BGC. Потім обіймав посаду керуючого директора з торгівлі цінними паперами в Concorde Capital. З 2009 по 2012 рік очолював напрям торгівлі цінними паперами та був CEO підрозділу Центральної та Східної Європи в Renaissance Capital. Завершив цей етап роботою в українському офісі BTG Pactual.
Робота в міжнародних інвестиційних банках дала Насірову не лише знання складних фінансових інструментів, а й розуміння, як працюють глобальні ринки капіталу. Він бачив, як структуровані угоди, податкове планування та регуляторні рішення впливають на бізнес. Цей досвід пізніше позначився на його підході до податкової політики. Після банківської кар’єри він ненадовго повернувся в державний сектор — 2013–2014 років обіймав посаду заступника голови правління Державної продовольчої зернової корпорації України.
Політика: комітет Верховної Ради та очільник ДФС
Після Революції гідності 2014 року Роман Насіров увійшов у політику. На позачергових виборах до Верховної Ради VIII скликання він пройшов за списком «Блоку Петра Порошенка» під номером 51. З грудня 2014 року очолив Комітет Верховної Ради з питань податкової та митної політики. На цій посаді він став автором низки законопроєктів, що стосувалися змін до Податкового та Митного кодексів.
5 травня 2015 року Кабінет міністрів призначив Насірова головою Державної фіскальної служби України. Призначення відбулося за результатами відкритого конкурсу, хоча й супроводжувалося чутками про вплив тодішнього голови Адміністрації президента Бориса Ложкіна. ДФС на той момент об’єднувала функції податкової та митної служб. Орган відповідав за збір податків і митних платежів, контроль за зовнішньоекономічною діяльністю та боротьбу з тіньовою економікою. У період економічної кризи та війни на сході країни бюджетні надходження були критично важливими для фінансування армії та соціальних програм.
Під час перебування на посаді Насіров підписав низку міжнародних угод. Зокрема, у 2016 році — з митними адміністраціями США, Білорусі, Азербайджану та Всесвітньою митною організацією щодо створення регіонального кінологічного центру. У липні 2016 року його обрали президентом Intra-European Organisation of Tax Administrations (IOTA) — європейської організації податкових адміністрацій. Це стало визнанням на міжнародному рівні. Паралельно, у квітні 2017 року, він очолив Федерацію дзюдо України.
Діяльність Насірова на чолі ДФС отримала неоднозначну оцінку. Опозиційні фракції, зокрема «Самопоміч», звинувачували його в надмірному тиску на бізнес та недостатній детінізації економіки. 2016 року навіть проводили акцію «Stop bastards». Сам Насіров заявляв про значні суми детінізованих коштів. Проте критика не вщухала, і в березні 2017 року ситуація кардинально змінилася.
«Газова справа», затримання та судовий марафон
2 березня 2017 року детективи НАБУ затримали Романа Насірова під час обшуку в лікарні «Феофанія». Слідство інкримінувало йому зловживання службовим становищем (частина 2 статті 364 Кримінального кодексу України). За версією обвинувачення, у 2015–2016 роках Насіров як голова ДФС ухвалював рішення про розстрочення та відтермінування рентної плати за користування надрами для компаній, пов’язаних з народним депутатом Олександром Онищенком.
Рентна плата за надра — це обов’язковий платіж, який видобувні компанії сплачують державі за право користуватися надрами. У «газовій схемі» Онищенка, за матеріалами справи, три компанії депутата уклали договір про спільну діяльність з державним «Укргазвидобуванням». Видобутий газ продавали за заниженими цінами фірмам-прокладкам, а ті перепродавали його вже за ринковими цінами. Різниця осідала в кишенях організаторів схеми. Рентні платежі, які мали б надходити до бюджету, відкладали. Слідство вважало, що рішення Насірова полегшували учасникам схеми фінансовий тягар і сприяли виведенню коштів. Загальна сума збитків держави в межах ширшої схеми оцінювалася в мільярди гривень; конкретно у справі Насірова йшлося про сотні мільйонів.
Після затримання Насіров поскаржився на здоров’я та був госпіталізований. 16 березня 2017 року суд обрав йому запобіжний захід у вигляді застави 100 мільйонів гривень (гроші внесла дружина). Його відсторонили від посади, а 31 січня 2018 року Кабмін остаточно звільнив через наявність подвійного громадянства. Справа довго рухалася судами: спочатку в Шевченківському районному суді Києва, з 2019 року — у Вищому антикорупційному суді. Підготовче засідання тривало майже два роки через обсяг матеріалів.
31 жовтня 2025 року ВАКС визнав Романа Насірова винним. Вирок — шість років позбавлення волі, штраф у максимальному розмірі 17 тисяч гривень та заборона обіймати певні посади протягом трьох років. 2 квітня 2026 року апеляційна палата ВАКС підтвердила рішення першої інстанції. Вирок набрав законної сили. Крім того, суд частково задовольнив цивільний позов АТ «Укргазвидобування» та стягнув з Насірова понад 11 мільйонів гривень матеріальної шкоди. Періоди перебування під вартою (березень 2017-го, квітень–травень 2025-го та жовтень 2025-го — квітень 2026 року) зарахували до строку покарання за спеціальною формулою «день за два».
Паралельно триває інша справа — про можливе одержання хабаря від бізнесмена Олега Бахматюка за сприяння у відшкодуванні ПДВ агропідприємствам. У цій справі Насіров також перебував під вартою та під домашнім арештом, вносив заставу. Частина активів його тестя, забудовника Олександра Глімбовського, була арештована.
Цікаві факти про Романа Насірова
- Роман Насіров має подвійне громадянство — українське та британське з 2012 року. Саме наявність британського паспорта стала офіційною підставою для його звільнення з посади голови ДФС у січні 2018 року.
- 2016 року його обрали президентом Intra-European Organisation of Tax Administrations (IOTA). На цій посаді він представляв Україну серед європейських податкових адміністрацій і підписав низку важливих міжнародних угод.
- У 2019 році Насіров балотувався на посаду президента України. За офіційними результатами він посів останнє, 39-те місце, набравши лише 2579 голосів — 0,01 %.
- У квітні 2025 року адвокати заявили про мобілізацію Насірова до однієї з військових частин. Військово-лікарська комісія та суд пізніше визнали цю мобілізацію неправомірною; розпочали розслідування. Сам Насіров стверджував, що хотів служити ще з 2022 року.
- Насіров виграв справу в Європейському суді з прав людини щодо неналежної медичної допомоги в слідчому ізоляторі. Суд зобов’язав Україну виплатити йому компенсацію.
- Окрім політики та фінансів, Роман Насіров активно займався спортом: з квітня 2017 року він президент Федерації дзюдо України.
Сім’я та особисті зв’язки
Роман Насіров одружений з Катериною Глімбовською (нар. 1988). Вона — депутат Київської міської ради від партії «Батьківщина». У подружжя троє дітей: сини Михайло та Олександр і донька Яна. Тестем Насірова є Олександр Глімбовський — відомий київський забудовник, власник групи компаній «Альтіс». Саме через сімейні та бізнес-зв’язки тестя у ЗМІ неодноразово піднімали питання про можливі конфлікти інтересів.
Під час судових процесів родина відігравала помітну роль. Дружина внесла першу велику заставу у 2017 році. Пізніше, у 2024–2025 роках, застава зменшувалася, і Насіров виходив з-під варти. Частина майна, пов’язаного з родиною, опинилася під арештом у межах розслідувань.
Хронологія основних етапів кар’єри та ключових подій
| Рік | Подія | Деталі та коментар |
|---|---|---|
| 1979 | Народження | 3 березня, Чернігів. Батько — азербайджанець Мікаїл Насіров. |
| 2000–2003 | Освіта | Фінанси (Чернігів), право (Київ), MBA (University of East London). |
| 2005–2012 | Фінансова кар’єра | Cantor Fitzgerald, Concorde Capital, Renaissance Capital (Лондон та CEE). |
| 2014 | Обрання нардепом | VIII скликання, Блок Петра Порошенка, голова податкового комітету. |
| 2015 | Голова ДФС | Призначений 5 травня. Міжнародні угоди, президентство в IOTA. |
| 2017 | Затримання НАБУ | 2 березня у «газовій справі». Застава 100 млн грн. Відсторонення від посади. |
| 2018 | Звільнення | 31 січня — через подвійне громадянство. |
| 2025 | Вирок ВАКС | 31 жовтня — 6 років ув’язнення у «газовій справі». |
| 2026 | Апеляція та цивільний позов | 2 квітня — вирок підтверджено. Стягнуто понад 11 млн грн на користь «Укргазвидобування». |
Вирок у «газовій справі» та його підтвердження апеляцією стали одними з найгучніших антикорупційних рішень останніх років. Суд встановив, що дії Насірова завдали шкоди державі та сприяли реалізації схеми з виведення коштів з «Укргазвидобування».
Що далі: юридичний статус та суспільний резонанс
Станом на червень 2026 року Роман Насіров відбуває покарання. Вирок набрав законної сили, хоча захист, ймовірно, розглядатиме можливість звернення до Верховного суду або міжнародних інстанцій. Паралельно триває розгляд цивільного позову та справа про можливий хабар від Олега Бахматюка. Частина майна родини залишається під арештом.
Історія Романа Насірова — це не лише про одну людину. Вона відображає системні проблеми української державної служби: як поєднати професійний досвід з високими етичними стандартами, як уникнути конфлікту інтересів у родинних та бізнес-зв’язках і як забезпечити прозорість управлінських рішень у фіскальній сфері. Податкові та митні платежі формують основу державного бюджету, особливо в умовах війни. Будь-які рішення, що впливають на ці потоки, привертають особливу увагу суспільства та правоохоронців.
Для початківців, які цікавляться українською політикою, історія Насірова — гарний приклад того, як працює система стримувань і противаг у сфері боротьби з корупцією. Для просунутих читачів вона дає матеріал для аналізу: наскільки ефективними виявилися реформи податкового адміністрування 2015–2017 років, яку роль відігравали міжнародні партнери та чи змінилася культура ухвалення рішень у фіскальних органах після створення ВАКС.
Роман Насіров уже ніколи не повернеться на державну службу в тій якості, яку мав раніше. Але його кар’єра та судова справа залишаються частиною живої історії сучасної України — історії про амбіції, можливості, помилки та наслідки.
About the Author
