Марина Бех – шлях української стрибунки до світових висот

Марина Бех-Романчук — українська легкоатлетка, яка поєднала стрибки в довжину та потрійний стрибок на найвищому рівні. Вона здобула срібло чемпіонатів світу в обох дисциплінах, золото Європи з національним рекордом 15,02 метра та представляла країну на трьох Олімпіадах. Її історія охоплює дитинство під опікою бабусі й дідуся, шлюб із олімпійським плавцем Михайлом Романчуком і народження доньки Соні у лютому 2026 року. Зараз спортсменка перебуває на паузі через чотирирічну дискваліфікацію, зосереджуючись на родині.

Марина Бех з’явилася на світ 18 липня 1995 року в маленькому селі Морозів на Хмельниччині. Батьки працювали за кордоном, тож дівчинку виховували бабуся з дідусем. Саме вони помітили, як швидко вона бігає й стрибає через калюжі після дощу. У одинадцять років Марина прийшла в секцію легкої атлетики. Тренери одразу побачили пружність і відчуття ритму, які рідко зустрічаються в такому віці. Перші змагання принесли медалі юніорських першостей України, а вже в шістнадцять вона дебютувала на чемпіонаті світу серед юнаків у Ліллі, фінішувавши п’ятою.

Сільське дитинство навчило її терплячості. Коли однолітки йшли гуляти, вона лишалася на стадіоні й повторювала розбіг десятки разів. Ця звичка стала фундаментом майбутніх перемог. Переїзд до Хмельницького відкрив доступ до кращих умов, але характер лишився тим самим — тихим, зосередженим і впертим.

Початок кар’єри та перші міжнародні кроки

Міжнародний дебют відбувся 2011 року. На Європейському юнацькому олімпійському фестивалі в Трабзоні Марина виграла золото в стрибках у довжину з результатом 6,25 метра. Через два роки в Рієті на чемпіонаті Європи серед юніорів вона взяла бронзу — 6,44 метра. Ці цифри ще не вражали, але техніка вже відрізнялася від багатьох суперниць: короткий, потужний розбіг і майже ідеальне положення тіла в польоті.

Олімпійські ігри в Ріо-2016 стали першим дорослим викликом. У кваліфікації вона показала 6,55 метра й вийшла до фіналу, проте три заступи залишили її без результату. Розчарування було сильним, але воно лише підсилило мотивацію. Уже 2016-го в Луцьку Марина встановила особистий рекорд у довжині — 6,93 метра. Ця позначка лишається її найкращою на відкритому повітрі й досі.

Срібло світу та золото Європи в стрибках у довжину

2018 рік приніс першу велику медаль дорослого рівня. На чемпіонаті Європи в Берліні Марина стрибнула на 6,73 метра й здобула срібло. Наступного сезону вона піднялася ще вище. У Досі на чемпіонаті світу 2019 року результат 6,92 метра приніс срібну медаль. Вона поступилася лише Міхамбо, але обійшла багатьох фавориток. Того ж року золото Універсіади в Неаполі та бронза зимового чемпіонату Європи в Глазго закріпили статус однієї з найсильніших стрибунок континенту.

Зимовий сезон 2020–2021 став тріумфальним. У Торуні Марина виграла золото чемпіонату Європи в приміщенні з 6,92 метра. Особистий рекорд у залі — 6,96 метра — вона встановила ще раніше. На Олімпіаді в Токіо фінішувала п’ятою з 6,88 метра. Це був найкращий результат українки в цій дисципліні на Іграх за останні десятиліття.

Перехід до потрійного стрибка та національний рекорд

Багато хто вважав, що Марина назавжди залишиться стрибункою в довжину. Проте 2022 рік змінив усе. Вона почала серйозно працювати над потрійним стрибком. У Белграді на зимовому чемпіонаті світу взяла срібло з 14,74 метра. А вже в Мюнхені на чемпіонаті Європи стрибнула на 15,02 метра й стала чемпіонкою. Цей результат став національним рекордом України. Лише Інеса Кравець раніше перетинала 15-метрову межу.

Наступного року в Будапешті вона знову піднялася на п’єдестал чемпіонату світу — срібло з 15,00 метра. Золото Європейських ігор у Кракові 2023-го додало ще одну вагому нагороду. Марина стала однією з небагатьох у світі, хто одночасно конкурує на найвищому рівні в обох дисциплінах.

Дані зібрані на основі офіційних протоколів World Athletics та Athletics Integrity Unit.

Особисте життя: шлюб і родина

Марина познайомилася з Михайлом Романчуком ще підлітком на юнацькому фестивалі. Їхні шляхи знову перетнулися в Ріо-2016. Офіційні стосунки почалися тоді, а весілля відбулося у вересні 2018-го. Пара часто з’являється разом на публіці, підтримує одне одного під час змагань і відновлення після травм. Михайло — дворазовий олімпійський призер у плаванні — у січні 2026-го оголосив про завершення кар’єри й перейшов до тренерської роботи з дітьми.

У родині живе рудий мейн-кун на прізвисько Віскі. Марина регулярно показує в соціальних мережах кумедні моменти з котом і чоловіком. Ці короткі відео стали для багатьох вболівальників маленькою віддушною серед важких новин.

Дискваліфікація 2025 року

У грудні 2024-го під час позазмагального тестування в пробі Марини виявили метаболіти тестостерону. Athletics Integrity Unit у травні 2025-го тимчасово відсторонила її, а в серпні винесла рішення про чотирирічну дискваліфікацію, яка триває з 13 травня 2025-го до травня 2029-го. Усі результати з 7 грудня 2024-го анульовані.

Марина категорично заперечує навмисне вживання заборонених речовин і відмовилася підписувати документи з визнанням провини. Вона заявила, що зосереджується на здоров’ї та родині.

Материнство та новий етап

Восени 2025-го подружжя оголосило про вагітність. 13 лютого 2026 року о 19:40 народилася донька Соня Михайлівна Бех-Романчук. Вага — 3150 грамів, зріст — 51 сантиметр. Марина назвала її «суцільним щастям» і з того часу активно ділиться першими прогулянками та домашніми моментами.

Сьогодні Марина Бех живе новим ритмом. Ранок починається з доньки, день — з прогулянок і домашніх турбот, а вечір іноді з короткими відео для підписників. Спортивна кар’єра поставлена на паузу, але досвід, характер і вміння підніматися після падінь лишаються з нею. Ті, хто стежив за її стрибками, бачать у цій історії не лише медалі, а й здатність зберігати рівновагу, коли земля під ногами здається нетвердою.

About the Author

Юлія Коробка

Administrator

Visit Website View All Posts