Трипільська ТЕС — одна з найбільших теплових електростанцій України — розташована в місті Українка Обухівського району Київської області на березі Канівського водосховища. Вона десятиліттями забезпечувала електроенергією мільйони мешканців центрального регіону, а після виведення з експлуатації Чорнобильської АЕС стала ключовим об’єктом енергетичної безпеки Київщини. Сьогодні станція переживає складний період відновлення після серії російських атак, водночас залишаючись символом стійкості української енергетики.
За роки роботи Трипільська ТЕС виробила понад 350 мільярдів кіловат-годин електроенергії та понад 5,5 мільйона гіга-калорій тепла. Її встановлена потужність сягає 1800–1825 МВт, що становить близько 57 % загальної потужності енергогенерувальних підприємств Київської області. Станція належить до ПАТ «Центренерго» і відіграє критичну роль у стабільності енергопостачання не лише столиці, а й Черкаської та Житомирської областей.
Попри руйнування від обстрілів 2024–2026 років та виявлені факти розкрадання коштів на відновленні, фахівці продовжують роботи з повернення об’єкта до ладу. Трипільська ТЕС — це не просто набір турбін і котлів, а складний інженерний комплекс, історія якого тісно переплетена з розвитком радянської та незалежної української енергетики.
Розташування та інженерні переваги майданчика
Трипільська ТЕС стоїть на лівому березі Канівського водосховища, приблизно за 45 кілометрів південніше Києва, поблизу села Трипілля. Вибір майданчика в 1960-х роках був зумовлений кількома практичними факторами: наявністю великого об’єму води для прямоточного охолодження, можливістю доставки вугілля залізницею та річковим транспортом, а також близькістю до основних споживачів — промислових підприємств і міст центральної України.
Площа території становить 281,3 гектара. Водозабір організований безпосередньо з водосховища через дві помпові станції. Система водопідготовки здатна виробляти до 250 тонн на годину знесоленої води іонообмінним методом. Таке розташування забезпечує ефективне охолодження конденсаторів турбін навіть у спекотні літні місяці, коли температура води в річці піднімається.
Історія будівництва: від постанови 1962 року до повної потужності
Рішення про будівництво майбутньої Трипільської ДРЕС ухвалили в січні 1962 року постановою Ради Міністрів УРСР. Проєктування та підготовчі роботи стартували 1963-го. Основні споруди почали зводити 2 квітня 1967 року. Будівництво вели у дві черги.
Перша черга включала чотири дубль-блоки потужністю по 300 МВт. Кожен такий блок складався з двох прямоточних пиловугільних котлів типу ТПП-210А та однієї турбіни К-300-240. Перший енергоблок ввели в промислову експлуатацію 17 грудня 1969 року. Другу чергу — два газомазутні блоки — завершили до вересня 1972 року. У 1977-му станцію офіційно ввели в експлуатацію на повну проектну потужність 1800 МВт.
У 1995 році підприємство увійшло до складу державного підприємства «Центренерго». У 2000-х провели низку технічних рішень, що дозволили спалювати низькосортне вугілля з теплотворною здатністю близько 3000 ккал/кг. У 2010 році завершили капітальний ремонт другого енергоблоку з переведенням на вугілля без використання газу та підвищенням потужності до 325 МВт.
Технічне серце станції: обладнання та принципи роботи
Трипільська ТЕС має шість енергоблоків. Чотири з них — пиловугільні (блоки №1, 3, 4 — по 300 МВт, блок №2 — 325 МВт після модернізації). Два блоки №5 і №6 — газомазутні, кожен по 300 МВт. Основне котельне обладнання: чотири котли ТПП-210А та два ТГМП-314. Турбіни — типу К-300-240 (шість одиниць), генератори — ТГВ-300.
| Енергоблок | Потужність, МВт | Основне паливо | Рік введення |
|---|---|---|---|
| №1 | 300 | Вугілля | 1969 |
| №2 (модернізований) | 325 | Вугілля | 1970 (реконструкція 2010) |
| №3 | 300 | Вугілля | 1970 |
| №4 | 300 | Вугілля | 1971 |
| №5 | 300 | Газ / мазут | 1971 |
| №6 | 300 | Газ / мазут | 1972 |
Прямоточні котли ТПП-210А працюють за принципом однопрохідного руху води та пари без барабана-сепаратора. Вугілля подрібнюють у пил і подають у топку, де температура сягає понад 1400 °C. Утворена пара під тиском близько 240 атмосфер спрямовується на лопатки турбіни, обертаючи ротор генератора. Конденсат повертається в цикл після охолодження в конденсаторах водою з водосховища.
Газомазутні блоки ТГМП-314 забезпечують гнучкість: вони можуть швидко набирати навантаження та слугувати резервом під час пікових споживань або дефіциту вугілля. Трансформатори типу ТДЦ-400000/330 підвищують напругу для передачі електроенергії в магістральні мережі 330 кВ.
Паливне господарство та логістика
Основне паливо — донецький антрацитовий штиб. Відкритий склад вугілля розрахований на 280 тисяч тонн. Обслуговують його два портальні крани та бульдозери. Газ надходить трубопроводом через два газорозподільні пункти пропускною здатністю по 320 тисяч кубометрів на годину. Мазут зберігають у спеціальних резервуарах.
Паливо доставляють залізницею та баржами до власного причалу на Канівському водосховищі. Така комбінована логістика робила станцію відносно стійкою до перебоїв з постачанням одного виду палива.
Роль у енергосистемі та економічний внесок
До повномасштабного вторгнення Трипільська ТЕС щороку реалізувала електроенергію на суму близько двох мільярдів гривень. Вона залишалася найбільшим джерелом генерації в регіоні після закриття Чорнобильської АЕС. Станція забезпечувала базове навантаження та маневреність завдяки різним типам блоків.
У 2017 році на підприємстві працювало 1610 осіб. Багато родин у Українці та навколишніх селах пов’язані з ТЕС уже в третьому поколінні. Золошлаки станція частково використовувала для підсипання доріг та виробництва будівельних матеріалів, зменшуючи обсяг відходів.
Екологічні виклики та необхідність модернізації
Як і більшість вугільних ТЕС радянської доби, Трипільська ТЕС потребує суттєвого оновлення для відповідності сучасним екологічним нормам. Викиди оксидів сірки, азоту та пилу перевищують європейські стандарти. Проєкт реконструкції пиловугільного блоку №2 розробляли ще у 2004 році, проте повномасштабна модернізація всіх блоків так і не відбулася через брак коштів та пізніше — через воєнні дії.
Фахівці неодноразово наголошували: без встановлення сучасних систем очищення димових газів та переходу на більш ефективні технології спалювання станція не зможе відповідати вимогам ЄС у разі інтеграції української енергосистеми в європейський ринок.
Випробування війною: хроніка атак та наслідки
З 2022 року Трипільська ТЕС опинилася під прицілом російських ударів по енергетичній інфраструктурі. 11 квітня 2024 року ракети типу Х-69 влучили в турбінний цех, спричинивши масштабну пожежу. Тоді повідомляли про фактичне повне знищення станції.
Відновлювальні роботи почалися майже одразу. Уряд виділив понад 1,5 мільярда гривень на відновлення Трипільської та Зміївської ТЕС. Проте вже у вересні 2025 року 19 дронів Shahed завдали нових пошкоджень, фактично перекресливши річні зусилля.
8 листопада 2025 року відбувся один із наймасованіших ударів по тепловій генерації України. Трипільська ТЕС разом із Зміївською повністю зупинили генерацію. У грудні 2025-го та на початку 2026 року станція знову отримувала пошкодження.
27 лютого 2026 року СБУ, Національна поліція та прокуратура викрили схему розкрадання понад 50 мільйонів гривень на тендерах з відновлення. Керівники підрядних компаній завищували вартість матеріалів та робіт на 30 %. Справа набула широкого резонансу, адже кошти йшли з державного бюджету в критичний для енергетики момент.
Станом на липень 2026 року багато енергоблоків залишаються в стані mothballed (законсервовані). Повноцінне відновлення потребує нових значних інвестицій та часу.
Цікаві факти про Трипільську ТЕС
- За весь період експлуатації станція виробила понад 350 мільярдів кіловат-годин електроенергії — цього вистачило б на кілька років роботи всієї української енергосистеми в мирний час.
- Один з шести енергоблоків (№2) модернізували у 2010 році, підвищивши потужність з 300 до 325 МВт і продовживши ресурс на 15–20 років без використання природного газу як основного палива.
- Склад вугілля на 280 тисяч тонн — один з найбільших серед ТЕС центрального регіону; його обслуговують два портальні крани, здатні перевантажувати сотні тонн палива щогодини.
- Після виведення Чорнобильської АЕС Трипільська ТЕС стала найбільшим енергогенерувальним об’єктом Київської області, забезпечуючи до 57 % регіональної потужності.
- У 2017 році на станції працювало 1610 осіб — це ціле місто енергетиків, де знання передавалися від батьків до дітей протягом десятиліть.
- Золошлаки ТЕС використовували для будівництва та ремонту автодоріг, частково вирішуючи проблему утилізації відходів ще до сучасних екологічних вимог.
Трипільська ТЕС продовжує залишатися важливим, хоча й пошкодженим, елементом української енергетичної мозаїки. Її історія — це історія інженерної думки радянської доби, важких випробувань воєнного часу та пошуку шляхів відродження. Кожен відремонтований блок, кожна нова турбіна, встановлена попри труднощі, — це крок до енергетичної незалежності країни.
Подальша доля станції залежатиме від масштабів відновлення, прозорості використання коштів та стратегічних рішень щодо майбутнього вугільної генерації в Україні.
About the Author
