Стугна-П: український протитанковий ракетний комплекс, що вражає на відстані п’яти кілометрів

Стугна-П — це український протитанковий ракетний комплекс другого покоління, створений київським конструкторським бюро «Луч». Він поєднує дальність до 5 км удень і 3 км уночі, напівавтоматичне лазерне наведення та можливість дистанційного керування з укриття. Комплекс ефективно знищує сучасні танки з динамічним захистом, укріплення, легкоброньовану техніку та навіть завислі гелікоптери.

Стаття розкриває історію розробки від 2005 року до сьогодні, пояснює принцип роботи простими словами для початківців і з технічними деталями для просунутих читачів, показує реальні приклади бойового застосування з 2014 року, описує модернізації та варіанти. Окремий блок знайомить з найцікавішими фактами про цю зброю української оборонної думки.

Стугна-П не просто доповнює арсенал ЗСУ — вона стала одним із символів здатності України створювати високоточну зброю власними силами в умовах війни.

Історія народження української «Стугни»

У середині 2000-х Україна потребувала сучасного переносного протитанкового засобу, здатного протистояти танкам з динамічним захистом. Конструкторське бюро «Луч» взялося за розробку у 2005 році. За п’ять років інженери створили комплекс, який у 2011 році прийняли на озброєння Збройних Сил України. Національна гвардія отримала його в 2015-му.

Назву дали на честь річки Стугна на Київщині — символічний вибір для зброї, що захищає рідну землю. Перші партії випускали невеликими серіями, але з початком повномасштабного вторгнення у 2022 році виробництво різко зросло. За даними відкритих джерел, у 2023 році випуск збільшили вчетверо порівняно з початком року.

Комплекс створювали з урахуванням досвіду попередніх українських розробок, зокрема танкової ракети «Стугна». Інженери збільшили калібр до 130 мм, додали сучасну електроніку та систему дистанційного керування. Результат перевершив очікування: ракета летить по лазерному променю, а оператор може керувати пусковою установкою з безпечної відстані.

Як влаштована Стугна-П: конструкція та компоненти

Комплекс складається з кількох модулів, які легко транспортувати та швидко розгортати. Основні елементи — пускова установка на тринозі, транспортно-пусковий контейнер з ракетою, прилад наведення та пульт дистанційного керування.

Повна маса системи з ракетою калібру 130 мм становить близько 97 кг. Контейнер з ракетою важить 29,5 кг, пускова установка — 32 кг, прилад наведення — 15 кг, пульт — 10 кг, а теплоізоляційний модуль — 6 кг. Довжина контейнера 1360 мм, зовнішній діаметр 140 мм. Обслуга — двоє людей.

Дані на основі специфікацій КБ «Луч».

Така модульність дозволяє встановлювати комплекс на легкі автомобілі чи стаціонарні позиції. Тепловізійний канал забезпечує роботу вночі та в умовах поганої видимості.

Принцип роботи: від простого пояснення до технічних глибин

Для початківців усе виглядає просто. Оператор розгортає триногу, встановлює контейнер, наводить прилад на ціль і натискає пуск. Ракета вилітає, а лазерний промінь веде її до цілі. Якщо ціль рухається — оператор тримає перехрестя на ній. Ракета сама коригує траєкторію.

Просунутим читачам цікавіше знати деталі. Система належить до напівавтоматичних з наведенням по лазерному променю (beam riding). Ракета не має активної головки самонаведення — вона «їде» по невидимому лазерному «рейку», який формує прилад наведення. У хвостовій частині ракети розташовані приймачі, що фіксують положення променя та передають сигнали на керма.

Комплекс підтримує два режими: ручний, коли оператор постійно тримає ціль у прицілі, та автоматичний, коли вбудований трекер у тепловізійному чи телевізійному каналі самостійно супроводжує ціль. Пульт дистанційного керування з’єднаний кабелем завдовжки до 50 метрів. Оператор може сидіти в окопі чи за укриттям, а пускова установка стоїть на відкритій позиції. Це кардинально підвищує виживаність розрахунку порівняно з комплексами, де оператор змушений перебувати безпосередньо біля пускової.

Дистанційне керування — одна з головних переваг Стугна-П: оператор залишається в безпеці, а комплекс продовжує працювати навіть під обстрілом.

Ракети та бойові можливості

Стугна-П використовує ракети двох калібрів — 130 мм і 152 мм. Українські підрозділи переважно застосовують 130-мм варіанти.

Тандемна бойова частина спочатку підриває динамічний захист, а потім основний кумулятивний струмінь пробиває броню. Осколково-фугасні ракети ефективні проти піхоти, легкої техніки та укріплень. Деякі модифікації мають термобаричні бойові частини для ураження укріплених об’єктів.

Максимальна дальність 5 км удень і 3 км уночі дає розрахункам Стугна-П значну перевагу — вони можуть вражати цілі раніше, ніж противник помітить загрозу.

Бойовий шлях: від Донеччини до сучасних фронтів

Вперше комплекс застосували влітку 2014 року під час оборони Луганського аеропорту. З того часу Стугна-П стала звичним інструментом протитанкових підрозділів. У 2022 році розрахунки відіграли ключову роль у зупинці танкових колон на підступах до Києва. Один з підрозділів територіальної оборони знищив п’ять одиниць техніки, зокрема два танки, за короткий час.

Відомі випадки ураження новітніх російських танків Т-90М. У грудні 2022 року підрозділ «Дайвер» знищив таку машину. Документально підтверджені влучання на відстані 4,5–5,3 км. Окрім бронетехніки, комплекс використовували проти гелікоптерів — зафіксовано знищення Ка-52.

У 2025 році під Покровськом розрахунки Стугна-П разом з іншими засобами стримували просування бронегруп противника. Дистанційне керування дозволило вести вогонь з укриттів, уникаючи дуелей з російськими «Корнетами». Оператор залишався в безпеці, а пускова установка працювала з позиції, яку важко виявити.

Модернізації та варіанти: Скіф, Скіф-М та нові версії

Експортна версія комплексу відома під назвою «Скіф». Вона комплектувалася білоруським приладом наведення ПН-С. У 2022 році з урахуванням бойового досвіду створили модернізований Скіф-М. Нова версія отримала полегшену триногу, покращені механізми наведення, легший пульт та оновлений прилад ПН-У з вбудованим лазерним далекоміром. У вересні 2023 року Скіф-М почали постачати українським військам.

У 2025 році з’явилися згадки про четверту генерацію комплексу з удосконаленою ергономікою: кращими кабелями, зручнішими ручками та захистом з’єднань. Ці зміни спрощують експлуатацію в польових умовах і прискорюють розгортання.

Існують також мобільні варіанти — на шасі легких автомобілів та дистанційно керовані бойові модулі, зокрема спільна українсько-турецька розробка SERDAR.

Цікаві факти про Стугна-П

Стугна-П продовжує еволюціонувати разом з фронтовими потребами. Нові партії надходять до військ, розрахунки вдосконалюють тактику, а інженери КБ «Луч» аналізують кожне бойове застосування, щоб робити систему ще точнішою та надійнішою. Ця зброя вже довела: українська оборонна думка здатна створювати рішення, які реально змінюють баланс сил на полі бою.

About the Author

Юлія Коробка

Administrator

Visit Website View All Posts