Стугна-П — це український протитанковий ракетний комплекс другого покоління, створений київським конструкторським бюро «Луч». Він поєднує дальність до 5 км удень і 3 км уночі, напівавтоматичне лазерне наведення та можливість дистанційного керування з укриття. Комплекс ефективно знищує сучасні танки з динамічним захистом, укріплення, легкоброньовану техніку та навіть завислі гелікоптери.
Стаття розкриває історію розробки від 2005 року до сьогодні, пояснює принцип роботи простими словами для початківців і з технічними деталями для просунутих читачів, показує реальні приклади бойового застосування з 2014 року, описує модернізації та варіанти. Окремий блок знайомить з найцікавішими фактами про цю зброю української оборонної думки.
Стугна-П не просто доповнює арсенал ЗСУ — вона стала одним із символів здатності України створювати високоточну зброю власними силами в умовах війни.
Історія народження української «Стугни»
У середині 2000-х Україна потребувала сучасного переносного протитанкового засобу, здатного протистояти танкам з динамічним захистом. Конструкторське бюро «Луч» взялося за розробку у 2005 році. За п’ять років інженери створили комплекс, який у 2011 році прийняли на озброєння Збройних Сил України. Національна гвардія отримала його в 2015-му.
Назву дали на честь річки Стугна на Київщині — символічний вибір для зброї, що захищає рідну землю. Перші партії випускали невеликими серіями, але з початком повномасштабного вторгнення у 2022 році виробництво різко зросло. За даними відкритих джерел, у 2023 році випуск збільшили вчетверо порівняно з початком року.
Комплекс створювали з урахуванням досвіду попередніх українських розробок, зокрема танкової ракети «Стугна». Інженери збільшили калібр до 130 мм, додали сучасну електроніку та систему дистанційного керування. Результат перевершив очікування: ракета летить по лазерному променю, а оператор може керувати пусковою установкою з безпечної відстані.
Як влаштована Стугна-П: конструкція та компоненти
Комплекс складається з кількох модулів, які легко транспортувати та швидко розгортати. Основні елементи — пускова установка на тринозі, транспортно-пусковий контейнер з ракетою, прилад наведення та пульт дистанційного керування.
Повна маса системи з ракетою калібру 130 мм становить близько 97 кг. Контейнер з ракетою важить 29,5 кг, пускова установка — 32 кг, прилад наведення — 15 кг, пульт — 10 кг, а теплоізоляційний модуль — 6 кг. Довжина контейнера 1360 мм, зовнішній діаметр 140 мм. Обслуга — двоє людей.
| Компонент | Маса | Призначення |
|---|---|---|
| Контейнер з ракетою (130 мм) | 29,5 кг | Захищає ракету під час транспортування та зберігання |
| Пускова установка на тринозі | 32 кг | Забезпечує стабільне наведення та пуск |
| Прилад наведення | 15 кг | Оптика, тепловізор, лазерний канал |
| Пульт дистанційного керування | 10 кг | Керування з укриття на відстані до 50 м |
Дані на основі специфікацій КБ «Луч».
Така модульність дозволяє встановлювати комплекс на легкі автомобілі чи стаціонарні позиції. Тепловізійний канал забезпечує роботу вночі та в умовах поганої видимості.
Принцип роботи: від простого пояснення до технічних глибин
Для початківців усе виглядає просто. Оператор розгортає триногу, встановлює контейнер, наводить прилад на ціль і натискає пуск. Ракета вилітає, а лазерний промінь веде її до цілі. Якщо ціль рухається — оператор тримає перехрестя на ній. Ракета сама коригує траєкторію.
Просунутим читачам цікавіше знати деталі. Система належить до напівавтоматичних з наведенням по лазерному променю (beam riding). Ракета не має активної головки самонаведення — вона «їде» по невидимому лазерному «рейку», який формує прилад наведення. У хвостовій частині ракети розташовані приймачі, що фіксують положення променя та передають сигнали на керма.
Комплекс підтримує два режими: ручний, коли оператор постійно тримає ціль у прицілі, та автоматичний, коли вбудований трекер у тепловізійному чи телевізійному каналі самостійно супроводжує ціль. Пульт дистанційного керування з’єднаний кабелем завдовжки до 50 метрів. Оператор може сидіти в окопі чи за укриттям, а пускова установка стоїть на відкритій позиції. Це кардинально підвищує виживаність розрахунку порівняно з комплексами, де оператор змушений перебувати безпосередньо біля пускової.
Дистанційне керування — одна з головних переваг Стугна-П: оператор залишається в безпеці, а комплекс продовжує працювати навіть під обстрілом.
Ракети та бойові можливості
Стугна-П використовує ракети двох калібрів — 130 мм і 152 мм. Українські підрозділи переважно застосовують 130-мм варіанти.
| Ракета | Калібр | Тип бойової частини | Бронепробивність |
|---|---|---|---|
| РК-2С | 130 мм | Тандемна кумулятивна | 800 мм за ДЗ |
| РК-2ОФ | 130 мм | Осколково-фугасна | 60 мм (600 осколків) |
| РК-2М-К (експорт) | 152 мм | Тандемна кумулятивна | 1100–1200 мм за ДЗ |
Тандемна бойова частина спочатку підриває динамічний захист, а потім основний кумулятивний струмінь пробиває броню. Осколково-фугасні ракети ефективні проти піхоти, легкої техніки та укріплень. Деякі модифікації мають термобаричні бойові частини для ураження укріплених об’єктів.
Максимальна дальність 5 км удень і 3 км уночі дає розрахункам Стугна-П значну перевагу — вони можуть вражати цілі раніше, ніж противник помітить загрозу.
Бойовий шлях: від Донеччини до сучасних фронтів
Вперше комплекс застосували влітку 2014 року під час оборони Луганського аеропорту. З того часу Стугна-П стала звичним інструментом протитанкових підрозділів. У 2022 році розрахунки відіграли ключову роль у зупинці танкових колон на підступах до Києва. Один з підрозділів територіальної оборони знищив п’ять одиниць техніки, зокрема два танки, за короткий час.
Відомі випадки ураження новітніх російських танків Т-90М. У грудні 2022 року підрозділ «Дайвер» знищив таку машину. Документально підтверджені влучання на відстані 4,5–5,3 км. Окрім бронетехніки, комплекс використовували проти гелікоптерів — зафіксовано знищення Ка-52.
У 2025 році під Покровськом розрахунки Стугна-П разом з іншими засобами стримували просування бронегруп противника. Дистанційне керування дозволило вести вогонь з укриттів, уникаючи дуелей з російськими «Корнетами». Оператор залишався в безпеці, а пускова установка працювала з позиції, яку важко виявити.
Модернізації та варіанти: Скіф, Скіф-М та нові версії
Експортна версія комплексу відома під назвою «Скіф». Вона комплектувалася білоруським приладом наведення ПН-С. У 2022 році з урахуванням бойового досвіду створили модернізований Скіф-М. Нова версія отримала полегшену триногу, покращені механізми наведення, легший пульт та оновлений прилад ПН-У з вбудованим лазерним далекоміром. У вересні 2023 року Скіф-М почали постачати українським військам.
У 2025 році з’явилися згадки про четверту генерацію комплексу з удосконаленою ергономікою: кращими кабелями, зручнішими ручками та захистом з’єднань. Ці зміни спрощують експлуатацію в польових умовах і прискорюють розгортання.
Існують також мобільні варіанти — на шасі легких автомобілів та дистанційно керовані бойові модулі, зокрема спільна українсько-турецька розробка SERDAR.
Цікаві факти про Стугна-П
- Назва комплексу походить від річки Стугна на Київщині — це єдиний український ПТРК, названий на честь географічного об’єкта.
- У 2014 році Стугна-П вперше реально воювала під час оборони Луганського аеропорту, ставши одним з перших зразків української високоточної зброї на фронті.
- Дистанційне керування кабелем до 50 метрів дозволяє оператору залишатися в глибокому окопі, тоді як пускова установка працює на відкритій позиції — це суттєво знижує ризики для розрахунку.
- Зафіксовані влучання на відстані понад 5 км — на 300 метрів далі заявленої максимальної дальності, що демонструє реальний запас можливостей системи.
- У 2022 році один оператор за чотири хвилини уразив або пошкодив чотири російські танки — приклад високої ефективності в динамічному бою.
- Виробництво у 2023 році зросло вчетверо порівняно з початком року завдяки зусиллям оборонної промисловості.
- Комплекс здатен уражати завислі гелікоптери — зафіксовано успішні застосування проти Ка-52 та Мі-8.
- У 2025 році з’явилися модернізовані версії з покращеною ергономікою та новими елементами керування, які спрощують роботу в умовах інтенсивних бойових дій.
Стугна-П продовжує еволюціонувати разом з фронтовими потребами. Нові партії надходять до військ, розрахунки вдосконалюють тактику, а інженери КБ «Луч» аналізують кожне бойове застосування, щоб робити систему ще точнішою та надійнішою. Ця зброя вже довела: українська оборонна думка здатна створювати рішення, які реально змінюють баланс сил на полі бою.