Катерина Поліщук, відома під позивним Пташка, уособлює той рідкісний сплав таланту, мужності та внутрішньої сили, який допомагає Україні вистояти. Народжена 31 березня 2001 року в селі Соснівка на Тернопільщині, вона ще в юності поєднала любов до вокалу та гри на бандурі з практичним рішенням опанувати домедичну допомогу. У 21 рік її голос у підвалах Азовсталі став одним із найяскравіших символів опору Маріуполя, а чотири місяці російського полону лише загартували сталь характеру. Сьогодні, у 2026-му, на 25-річчя, Катерина продовжує службу в Збройних Силах України в підрозділі безпілотних систем, водночас проживаючи глибоку особисту трансформацію.
Її шлях — це не суха хроніка подій, а жива історія людини, яка втратила близьких у Маріуполі, пережила тортури в Оленівці, повернулася і знайшла в собі ресурси не просто вижити, а жити яскраво. Поезія, народжена в полоні, виступи на національному телебаченні, орден «За мужність» III ступеня та статус почесної громадянки Тернополя — усе це шари одного цілого. У 2025–2026 роках вона офіційно приєдналася до лав ЗСУ, опанувала сучасні технології дронів і паралельно скинула понад 30 кілограмів, перетворивши травму на нову енергію. Історія Катерини Поліщук показує, як мистецтво і медицина, голос і зброя, біль і надія переплітаються в одній долі.
Ранні роки: від бандури до покликання рятувати життя
Катерина виросла в родині, де патріотизм і творчість були природною частиною повсякденності. Закінчивши 2020 року вокальне відділення Тернопільського мистецького фахового коледжу імені Соломії Крушельницької, вона мріяла про велику сцену. Гра на бандурі, написання віршів, робота в київській мотошколі The Riders — усе це формувало багатогранну особистість. Проте 2021 рік змінив вектор: пройшовши курси домедичної допомоги в Києві, дівчина вирушила на Донеччину до медичного батальйону «Госпітальєри».
Вона бачила, як на фронті кожна хвилина може вирішити долю пораненого, і обрала не лише співати про героїв, а й стати поруч із ними. Перші місяці роботи в польових умовах загартували характер: нічні чергування, евакуації під обстрілами, необхідність зберігати холодний розум, коли навколо хаос. Уже тоді Катерина зрозуміла, що її голос може бути не лише мистецтвом, а й інструментом підтримки — вона наспівувала пораненим, щоб заспокоїти біль і страх.
Азовсталь: голос, що пробивав бетон і страх
Навесні 2022 року Катерина опинилася в Маріуполі. Після бомбардування шпиталю медики перемістилися на територію металургійного комбінату «Азовсталь». У сирих, темних підвалах, де вибухи стрясали стіни, а поранені стогнали від болю, саме її спів став тим променем, який тримав бойовий дух.
Кадри, де вона виконує «Зродились ми великої години», «Нам не страшний червоний гніт» та інші патріотичні пісні, швидко розлетілися світом. Пташка не просто співала — вона вкладала в кожну ноту віру, що Україна вистоїть. Бійці підспівували, хтось плакав, хтось знаходив сили триматися далі. У ці моменти вона стала не лише парамедикинею, а й символом незламності цілого міста.
Коли 16 травня 2022 року за наказом Президента захисники вийшли з комбінату, Катерина разом з іншими опинилася в полоні. Це був початок нового, найважчого етапу.
Полон: чотири місяці пекла та внутрішня сталь
Оленівська колонія на тимчасово окупованій Донеччині стала для Катерини справжнім випробуванням. Допити, приниження, фізичні страждання — усе це вона проходила, тримаючись за одну думку: вона не просто людина в полоні, а національний символ. Саме це усвідомлення допомагало зберігати гідність і не зламатися.
Вона втратила в Маріуполі коханого Ярослава Христюка зі 36-ї окремої бригади морської піхоти та близького друга Віталія Бердюгіна. Цей біль став частиною її історії, але не зламав — навпаки, додав рішучості. У полоні Катерина молилася словами, які вивчила напам’ять, і чекала на обмін, вірячи, що Україна не залишить своїх. 21 вересня 2022 року вона повернулася додому під час масштабного обміну полоненими. Повернення відчувалося як перехід із кип’ятку спочатку в кригу, а потім у довгоочікуване тепло.
Найскладніше було в полоні, але триматися допомагало розуміння, що на мене чекають. Україна бореться за мене так, як я боролася за Україну.
Повернення: нагороди, сцена та народження нових віршів
Уже 2 грудня 2022 року Президент нагородив Катерину орденом «За мужність» III ступеня. Тернопіль присвоїв їй звання почесної громадянки. У листопаді того ж року вона виступила у фіналі шоу «Голос країни», заспівавши ніжну колискову «Спи, маленький козачок».
Паралельно з’явилася збірка поезій «Мелодія душі» — вірші, народжені в полоні та після повернення. Вони стали молитвами для багатьох, хто шукав слова для власного болю та надії. П’єса «Розлучені теж сміються», поставлена в Тернопільському народному драматичному театрі-студії «Сузір’я», показала ще одну грань таланту Катерини — драматургічну.
Нові горизонти: дрони, трансформація та мрії 2026 року
Після повернення з полону Катерина продовжила службу. У 2024-му вона воювала на Авдіївському напрямку в складі 59-ї бригади, зокрема за Первомайське. У червні 2024-го через низку обставин завершила співпрацю з підрозділом, але з обіцянкою повернутися. Восени 2025 року офіційно підписала контракт із Збройними Силами України та приєдналася до батальйону безпілотних систем «Хижаки висот» 59-ї окремої мотопіхотної бригади імені Якова Гандзюка. У лютому 2026-го отримала статус учасника бойових дій.
Паралельно відбувалася глибока особиста трансформація. Після полону та пережитого стресу вага зросла, і Катерина зіткнулася з онлайн-цькуванням. Замість того щоб зламатися, вона обрала дисциплінований шлях: невеликий дефіцит калорій (200–300 ккал на день), регулярні прогулянки, зміна ставлення до їжі без жорстких дієт і зривів. За сім місяців — мінус 33–35 кг (джерела вказують на 33–35 кг залежно від етапу).
На 25-річчя 31 березня 2026 року вона опублікувала фото в червоній випускній сукні, в якій мріяла бути принцесою ще в дитинстві. Нова мрія — театральний тур деокупованими містами України, де перший ряд буде зарезервований і порожній — для тих, хто захищав ці міста. Вона змінила позивний з міркувань безпеки, не розкриваючи деталей поточної військової спеціальності.
Таке кардинальне схуднення — це моє особисте рішення. Я прагнула змін, адже в новій вазі мені легше рухатися, служити та жити загалом.
Цікаві факти про Катерину Поліщук
- Символічна пісня в полоні: У Оленівці Катерина постійно повторювала одну молитву, яку вивчила напам’ять — вона стала її щоденним якорем і допомогла зберегти психологічну рівновагу протягом чотирьох місяців.
- Мистецтво як терапія: Вірші зі збірки «Мелодія душі» та п’єса «Розлучені теж сміються» народилися не лише з особистого досвіду, а й стали способом переосмислити втрати та передати надію іншим — багато читачів знаходять у них відображення власних історій.
- Рекордна трансформація: За сім місяців Катерина скинула 33–35 кг завдяки послідовному дефіциту калорій і щоденним прогулянкам, без жорстких дієт та зривів — це стало прикладом для тисяч жінок, які шукають здоровий підхід після травматичних періодів.
- Міжнародне визнання: У 2026 році вона стала лауреаткою міжнародної премії «Портрети сестринства – 2026», яку присуджують за внесок у сестринську справу та підтримку поранених.
- Дрони як нова зброя: Обираючи підрозділ безпілотних систем, Катерина підкреслила важливість «адекватного командування та дружнього колективу», де можна реально впливати на результат, зберігаючи баланс між безпекою та бойовими завданнями.
- Дитяча мрія, що ожила: На 25-річчя вона вдягла червону випускну сукню з корсетом і заявила, що тепер мріє про театральний тур деокупованими містами — перший ряд завжди буде порожнім на честь загиблих захисників.
- Сімейна підтримка: Брат Роман Поліщук неодноразово наголошував, що сестра завжди досягає мети, якою б важкою вона не здавалася — саме ця риса допомогла їй пройти шлях від сцени до фронту і назад.
Катерина Поліщук не зупиняється. Вона продовжує служити, творити, ділитися досвідом і надихати. Її історія — це нагадування, що навіть у найтемніші часи голос однієї людини може стати голосом цілої нації, а особиста трансформація — початком нової глави не лише для себе, а й для всіх, хто йде слідом.
(Дані узагальнено з відкритих джерел, зокрема uk.wikipedia.org та публікацій Espreso.tv станом на 2026 рік.)
About the Author
