беньямін нетаньягу — лідер, який тричі повертався до влади

Беньямін Нетаньягу вже понад півтора десятиліття загалом керує Ізраїлем і залишається однією з найвпливовіших постатей близькосхідної політики. Його шлях від елітного спецназівця до рекордсмена за тривалістю перебування на посаді прем’єр-міністра поєднує вражаючу політичну витривалість, жорстку лінію щодо безпеки та постійні внутрішні суперечки.

Нетаньягу тричі очолював уряд — у 1996–1999, 2009–2021 та з грудня 2022 року — і став першим прем’єром, народженим після проголошення незалежності Ізраїлю. Його правління позначене як економічними реформами та дипломатичними проривами, так і масштабними протестами, корупційними справами та затяжними війнами. У 2026 році, попри тиск після конфлікту з Іраном та особисту боротьбу з онкологією, він заявив про намір знову брати участь у виборах.

Політичний стиль Нетаньягу часто порівнюють із шаховою грою на кількох дошках одночасно: він уміє балансувати між ультраправими партнерами по коаліції, американськими адміністраціями та регіональними загрозами. Водночас його критики звинувачують у поляризації суспільства та пріоритеті особистого політичного виживання над національною єдністю.

Ранні роки: між Ізраїлем та Америкою

Дитинство Беньяміна Нетаньягу сформувалося під впливом батька — видатного історика Бенціона Нетаньягу, активного діяча ревізіоністського сіонізму та особистого секретаря Зеєва Жаботинського. Родина часто переїжджала: після народження 21 жовтня 1949 року в Тель-Авіві сім’я жила то в Ізраїлі, то в Сполучених Штатах, де Бенціон викладав.

У підлітковому віці Беньямін закінчив Cheltenham High School у Пенсільванії. Американський досвід дав йому вільне володіння англійською, впевненість у міжнародному середовищі та розуміння західної політичної культури. Повернувшись до Ізраїлю у 1967 році, він одразу пішов служити в армію — саме тоді почалася Шестиденна війна.

Елітний воїн і тінь Ентеббе

Служба в ЦАХАЛі стала для Нетаньягу визначальною. Він потрапив до елітного підрозділу Сайєрет Маткаль — ізраїльського аналога спецназу, де виконував найскладніші завдання. Брав участь у Війні Судного дня 1973 року, дослужився до звання капітана.

Найбільшою особистою трагедією стала загибель старшого брата Йонатана (Йоні) під час операції «Ентеббе» в Уганді 4 липня 1976 року. Йоні командував штурмом і загинув, визволяючи заручників. Ця подія глибоко вплинула на Беньяміна: він пізніше заснував Інститут антитерору імені брата та неодноразово підкреслював, що безпека Ізраїлю — не абстракція, а питання життя і смерті родин. Багато спостерігачів вважають, що саме загибель Йоні сформувала жорстку, безкомпромісну позицію Нетаньягу щодо тероризму.

Освіта та шлях до великої політики

Після армії Нетаньягу здобув блискучу освіту. У Массачусетському технологічному інституті (MIT) він отримав ступінь бакалавра з архітектури у 1975 році та магістра менеджменту в MIT Sloan у 1976-му. Додатково вивчав політологію в Гарварді. Короткий час працював у престижній консалтинговій компанії Boston Consulting Group.

У 1984–1988 роках (за деякими джерелами 1986–1988) він обіймав посаду постійного представника Ізраїлю при ООН. Цей досвід зробив його впевненим гравцем на міжнародній арені. Повернувшись до Ізраїлю, Нетаньягу швидко увійшов у політику: у 1988 році вперше обраний до Кнесету від партії «Лікуд».

Перше прем’єрство та випробування владою

У 1996 році Нетаньягу став наймолодшим на той момент прем’єр-міністром Ізраїлю, перемігши Шимона Переса на перших прямих виборах глави уряду. Його коаліція була хиткою, а правління — коротким. Воно запам’яталося спробами стримати палестинський тероризм під час Другої інтифади та складними переговорами з Ясіром Арафатом за посередництва США.

У 1999 році він програв дострокові вибори Ехуду Бараку. Наступні десять років Нетаньягу провів в опозиції, але зберіг лідерство в «Лікуді» та репутацію жорсткого критика поступок палестинцям.

Довге повернення: 2009–2021 роки

У 2009 році Нетаньягу знову очолив уряд і залишався на посаді до 2021 року — найдовший безперервний термін в історії країни. За цей час він провів низку економічних реформ, які сприяли зростанню ізраїльської економіки та технологічного сектору.

Зовнішньополітичним тріумфом стали Авраамові угоди 2020 року — нормалізація відносин Ізраїлю з ОАЕ, Бахрейном, Марокко та Суданом. Водночас він жорстко протистояв ядерній угоді з Іраном (JCPOA), вважаючи її небезпечною для існування Ізраїлю.

У 2019–2020 роках проти нього порушили три корупційні справи (так звані справи 1000, 2000 та 4000). Судовий процес триває досі і став одним із найдовших та найгучніших в ізраїльській історії.

Третій термін: реформи, протести та 7 жовтня

Після перемоги на виборах 2022 року Нетаньягу сформував коаліцію з ультраправими та релігійними партіями. Уряд одразу взявся за судову реформу, яка, за задумом, мала обмежити повноваження Верховного суду. Реформа викликала найбільші протести в історії Ізраїлю — сотні тисяч людей виходили на вулиці щотижня.

7 жовтня 2023 року ХАМАС здійснив масований напад на південь Ізраїлю. Загибель понад 1200 людей та викрадення заручників стали національною травмою. Багато ізраїльтян звинуватили уряд у провалі розвідки та недооцінці загрози. Почалася затяжна війна в Газі, яка триває й досі.

У травні 2024 року Міжнародний кримінальний суд видав ордер на арешт Нетаньягу та колишнього міністра оборони Йоава Галланта за підозрою у воєнних злочинах. Ізраїль заперечує юрисдикцію суду.

Конфлікт з Іраном 2026 року та нова реальність

У лютому-березні 2026 року Ізраїль спільно зі США завдав масованих ударів по Ірану. Операція мала на меті завдати удару по ядерній програмі та балістичним ракетам Тегерана. Іран відповів контратаками. Пізніше США уклали угоду з Іраном, яка викликала невдоволення в Єрусалимі.

Нетаньягу заявив, що війна ще не завершена, і висловив намір поступово відмовитися від американської військової допомоги (близько 3,8 млрд доларів на рік) протягом наступного десятиліття. У травні 2026 року з’явилися повідомлення про його таємний візит до ОАЕ під час конфлікту.

Особисте життя та публічні скандали

Нетаньягу був одружений тричі. Перший шлюб — з Міріам Вейцман, від якого народилася донька Ноа. Другий — з Флор Кейтс. З 1991 року одружений із Сарою Бен-Арці, психологом за освітою. У пари двоє синів — Яїр та Авнер.

Сара Нетаньягу неодноразово ставала об’єктом критики через стиль життя та вплив на чоловіка. Яїр відомий суперечливими публічними заявами в соціальних мережах. Родина часто живе під прицілом ЗМІ, а особисті драми перетинаються з політичними.

Здоров’я та політичне майбутнє

У грудні 2024 року Нетаньягу переніс операцію з приводу доброякісної гіперплазії простати. Під час подальшого обстеження виявили невелику злоякісну пухлину на ранній стадії. У квітні 2026 року він публічно заявив, що повністю вилікувався та перебуває у відмінній фізичній формі. Лікарі підтвердили відсутність метастазів.

Попри тиск і скепсис частини суспільства після іранського конфлікту, Нетаньягу оголосив про намір брати участь у наступних парламентських виборах, які мають відбутися восени 2026 року.

Політична доля Беньяміна Нетаньягу продовжує розгортатися на тлі найскладніших викликів для Ізраїлю за останні десятиліття. Його здатність залишатися на вершині влади попри корупційні процеси, масові протести та воєнні невдачі вражає одних і обурює інших.

У 2026 році, коли країна оговтується від конфлікту з Іраном і готується до нових виборів, Нетаньягу залишається центральною фігурою, від рішень якої залежить не лише внутрішня стабільність, а й баланс сил на всьому Близькому Сході. Його історія — це історія людини, яка зуміла перетворити особисті трагедії та політичні поразки на джерело незламної політичної волі.

About the Author

Юлія Коробка

Administrator

Visit Website View All Posts