Авіаносці Китаю пройшли шлях від перебудованого радянського корпусу до сучасних кораблів, здатних запускати стелс-винищувачі за допомогою електромагнітних систем. За тринадцять років флот виріс до трьох одиниць, а четвертий — ядерний гігант — уже росте на стапелях. Цей розвиток змінює баланс сил у Тихому океані та привертає увагу всього світу.
Сьогодні Китай володіє трьома авіаносцями: Ляоніном, Шаньдуном та Фуцзянем. Останній став першим кораблем з електромагнітними катапультами за межами США. Майбутній Type 004 обіцяє ядерну енергетику та ще більші можливості. Разом вони формують основу для проєкції сили далеко від берегів.
Технологічний стрибок від трампліна до катапульти дозволяє запускати важчі літаки з повним навантаженням, збільшувати дальність ударів і темп операцій. Це не просто кораблі — це інструменти стратегічного стримування та демонстрації могутності.
Історія, що почалася в Миколаєві
Усе починалося з недобудованого радянського авіаносного крейсера «Варяг». Його заклали 1985 року на Чорноморському суднобудівному заводі в Миколаєві під назвою «Рига». Після розпаду СРСР корпус іржавів на 67% готовності. 1998 року Україна продала його китайській компанії за символічні 20 мільйонів доларів. Корабель відбуксирували навколо Африки — Туреччина майже півтора року тримала його в Босфорі — і доставили до Даляня.
Там китайські інженери перетворили колишній крейсер на повноцінний авіаносець. Зняли ракетні установки, перебудували надбудову, встановили новий радар. 2012 року корабель отримав назву Ляонін і став першим авіаносцем ВМС НВАК. Він виконував роль плавучої школи: саме на ньому готували перших палубних пілотів і відпрацьовували процедури зльоту та посадки. Система STOBAR зі 14-градусним трампліном обмежувала злітну вагу винищувачів J-15 — вони не могли брати повний запас палива та озброєння без додаткової підтримки.
Попри обмеження, Ляонін швидко перейшов від тренувань до реальних виходів. 2017 року він здійснив перший оперативний похід, а пізніше брав участь у навчаннях біля Тайваню та в Південно-Китайському морі. Сьогодні його приписано до бази Юйчі біля Циндао на півночі.
Шаньдун — перший повністю китайський
Другий корабель, Шаньдун (Type 002), спустили на воду 2017 року, а ввели в експлуатацію 2019-го. Він став першим авіаносцем, повністю спроєктованим і збудованим у Китаї. Інженери збільшили ангар, покращили надбудову та загальну ергономіку. Водотоннажність сягнула близько 66 тисяч тонн, а авіакрило — понад 40 літаків.
Шаньдун зберіг трамплін, але став значно ефективнішим за попередника. Під час навчань він демонстрував до 63 зльотів-посадок на день. Корабель базується на півдні, у Саньї на Хайнані, і регулярно бере участь у навчаннях у Південно-Китайському морі. Разом з Ляоніном вони вже проводили спільні операції з двома авіаносцями одночасно.
Фуцзянь — революційний прорив 2025 року
Фуцзянь (Type 003) — це справжній технологічний стрибок. Його будівництво почали в середині 2010-х на верфі Цзяннань у Шанхаї. Корабель спустили на воду 17 червня 2022 року, ходові випробування стартували травні 2024-го, а 5 листопада 2025 року його офіційно ввели в експлуатацію в Саньї. Президент Сі Цзіньпін особисто був присутній на церемонії.
Водотоннажність перевищує 80 тисяч тонн, довжина — 316 метрів, ширина польотної палуби — 76 метрів. Головна особливість — три електромагнітні катапульти EMALS та інтегрована електрична енергосистема. На відміну від парових катапульт американських кораблів, китайська система точніша, економічніша та дозволяє запускати літаки з різною вагою без шкоди для конструкції.
У вересні 2025 року Фуцзянь продемонстрував історичний запуск: стелс-винищувач J-35, модернізований J-15T та літак дальнього радіолокаційного виявлення KJ-600 злетіли за допомогою електромагнітних катапульт. Це зробило Китай другою країною у світі після США, здатною запускати п’яте покоління винищувачів з авіаносця в морі.
Фуцзянь спочатку базувався на півдні, але наприкінці 2025 року перейшов до бази Юйчі на півночі, де зараз стоїть поруч з Ляоніном. Це дозволяє проводити спільні навчання та рівномірно розподіляти сили між театрами.
Повітряне крило: від J-15 до стелс-майбутнього
На Ляоніні та Шаньдуні основою залишається J-15 — китайська версія Су-33 з доопрацюваннями. Літак потужний, але трамплін обмежує його бойове навантаження. На Фуцзяні ситуація змінилася кардинально.
J-35 — морська версія стелс-винищувача — тепер може злітати з повним запасом палива та озброєння. Це дає змогу діяти на більшій дальності та проникати в зони з сильною ППО. KJ-600, подібний до американського E-2 Hawkeye, забезпечує дальнє виявлення та управління. Гелікоптери Z-20 та Z-8 доповнюють картину протичовнової оборони та пошуково-рятувальних операцій.
Електромагнітні катапульти дозволяють запускати не лише винищувачі, а й важкі літаки ДРЛО, а в перспективі — безпілотники. Темп операцій зростає: замість 30–40 зльотів на день, як на трамплінних кораблях, Фуцзянь здатний забезпечувати значно вищий темп.
Операції 2025 року: перевірка на практиці
2025 рік став роком інтенсивних навчань. Ляонін та Шаньдун проводили спільні виходи за межі першого острівного ланцюга, виконуючи понад тисячу зльотів-посадок. Фуцзянь після введення в експлуатацію відразу долучився до відпрацювання взаємодії з ескортом — крейсерами Type 055, есмінцями Type 052D та фрегатами Type 054.
Китайські авіаносні ударні групи вже демонструють здатність діяти далеко від баз. Це сигнал для регіону: можливості проєкції сили зростають швидко. Водночас досвід залишається обмеженим порівняно з американським флотом, який має десятиліття бойових походів.
Порівняння авіаносців Китаю
| Назва / Тип | Рік введення | Водотоннажність (повна) | Система запуску | Авіакрило (приблизно) | Ключова особливість |
|---|---|---|---|---|---|
| Ляонін (Type 001) | 2012 | 60–66 тис. т | STOBAR (трамплін) | ~36 | Перший, навчальна роль |
| Шаньдун (Type 002) | 2019 | ~66 тис. т | STOBAR (трамплін) | 40+ | Перший повністю китайський |
| Фуцзянь (Type 003) | 2025 | 80–85 тис. т | CATOBAR (3× EMALS) | 50+ | Електромагнітні катапульти, J-35 |
Дані узагальнені з відкритих джерел та аналізу Naval News і звітів Пентагону.
Цікаві факти про авіаносці Китаю
1. Ляонін походить з Миколаєва — саме там у 1980-х заклали його корпус. Україна продала недобудований корабель, і він став основою всього китайського авіаносного флоту.
2. Фуцзянь — єдиний неамериканський авіаносець з електромагнітними катапультами. У вересні 2025 року з нього вперше в історії запустили стелс-винищувач п’ятого покоління в морі.
3. Китай збудував три авіаносці за 13 років — найшвидший темп у сучасній історії після Другої світової. Пентагон вважає, що до 2035 року флот може зрости до шести-дев’яти кораблів.
4. Type 004, який будують у Даляні, за супутниковими знімками травня 2026 року вже має помітні секції корпусу довжиною понад 280 метрів. Аналітики вважають його першим ядерним авіаносцем Китаю.
5. Електромагнітні катапульти не лише запускають літаки — вони генерують величезну кількість електроенергії, яку в майбутньому можна використовувати для лазерної зброї та рейкових гармат.
Майбутнє: ядерний гігант і плани на десятиліття
Type 004 уже будується в Даляні — тій самій верфі, де добудовували Ляонін та будували Шаньдун. Супутникові знімки показують прогрес: у 2025–2026 роках з’явилися великі секції корпусу, а аналітики помітили ознаки реакторних відсіків. Очікувана водотоннажність — 110–120 тисяч тонн, довжина перевищить 300 метрів. Ядерна енергетика дасть необмежений радіус дії та величезний запас електроенергії для майбутніх систем.
Пентагон у своїх оцінках говорить про намір Китаю мати шість додаткових авіаносців до 2035 року. Частина з них буде ядерними. Це дозволить діяти в Індійському океані без постійної залежності від танкерів забезпечення — слабкого місця нинішніх conventionally powered кораблів.
Окремо розвивається програма Type 076 — десантні кораблі з катапультами, здатні нести безпілотники та легкі винищувачі. Перший з них, Sichuan, уже проходить випробування.
Стратегічне значення
Авіаносці Китаю — це не просто техніка. Вони символізують перехід від оборони ближнього моря до захисту далеких морів. Фуцзянь з J-35 та KJ-600 дозволяє контролювати повітряний простір над великими акваторіями, підтримувати операції біля Тайваню та в Південно-Китайському морі, а в перспективі — проєктувати силу далі.
Водночас залишаються виклики: обмежений бойовий досвід, вразливість до підводних човнів та залежність від логістики для conventionally powered кораблів. Американський флот досі має перевагу в кількості (11 авіаносців), досвіді та глобальній мережі баз.
Але темп, з яким Китай долає технологічний розрив, вражає. Супутникові знімки з Даляня нагадують: нова глава морської історії вже пишеться. І вона буде довгою.
Китайські авіаносці більше не просто символ — вони реальна сила, з якою рахуються в Індо-Тихоокеанському регіоні.
About the Author
