Ганна Копилова — це не просто колишня дружина лідера гурту «Бумбокс» Андрія Хливнюка. Вона самостійна творча особистість: режисерка музичних кліпів, артдиректорка видавництва «Основи», кураторка успішних книжкових серій і мама двох дітей. Їхня історія почалася зі студентського роману в Києві, переросла в 11-річний шлюб з народженням сина Івана та доньки Олександри, а згодом пережила випробування славою, гастролями та повномасштабною війною. У 2025 році Андрій офіційно підтвердив розлучення, назвавши Ганну колишньою дружиною, проте її власний шлях у культурі та материнстві триває повноцінно й гідно.
Її внесок у українську візуальну культуру та дитяче читання помітний окремо від сімейного статусу. Ганна народилася в Голубівці Луганської області, здобула журналістську освіту в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка, а потім знайшла себе в режисурі кліпів і книжковому дизайні. Проєкти на кшталт серії путівників «Awesome Ukraine» стали одними з найуспішніших для видавництва, а її підхід до перевидання шкільної літератури з сучасними елементами робить класику ближчою новим поколінням. Сьогодні вона продовжує працювати, підтримує волонтерські ініціативи та дбає про приватність дітей у непростий час.
Андрій Хливнюк, фронтмен «Бумбоксу», військовослужбовець ЗСУ та кавалер ордена «За мужність» III ступеня, теж зберіг повагу до минулого. Їхня спільна історія — це не лише романтика й діти, а й приклад того, як творчі люди балансують між сценою, фронтом, видавничою справою та вихованням малюків. Ганна демонструє силу жінки, яка вміє залишатися собою навіть після змін у особистому житті.
Хто така Ганна Копилова
Ганна Вадимівна Копилова народилася в Голубівці Луганської області. Батько, Вадим Анатолійович Копилов, обіймав високі державні посади: був головою правління НАК «Нафтогаз України» на початку 2000-х, а також заступником міністра фінансів та інших відомств. Такий родинний фон дав їй доступ до якісної освіти, але не визначив вибір професії повністю. Ще в юності Ганна мріяла стати режисеркою, проте батьки порадили «нормальну» спеціальність — журналістику в КНУ імені Тараса Шевченка.
На третьому курсі інтерес до реклами та візуального сторітелінгу переміг. Вона почала як асистент режисера, швидко опанувала зйомку музичних і рекламних кліпів. Першим помітним досвідом став кліп для гурту O.Torvald «Это все». У 2015 році Ганна зняла кліп «Выход» для «Бумбоксу» — свою другу режисерську роботу. Вона описувала його як історію ностальгії за дитинством, де процес зйомок пройшов легко й швидко. Цей проєкт став особливим: режисерка створила візуальну історію для гурту свого чоловіка.
Паралельно Ганна розвинула кар’єру в книжковому дизайні. Як артдиректорка видавництва «Основи» вона відповідає за загальний візуальний стиль видань: обирає ілюстрації, шрифти, макети, кольорові рішення. Артдиректор у видавництві — це людина, яка перетворює текст на об’єкт, що хочеться взяти в руки й розглядати. Її проєкти включають серію англомовних путівників «Awesome Ukraine» (Київ, Одеса, Дніпро та інші), яка стала однією з найуспішніших — третє перевидання вийшло вже до 24-ї річниці Незалежності. Також вона курувала «Червона Книжечка», ілюстроване видання «Вечори на хуторі біля Диканьки» Гоголя та готувала ілюстрований роман Івана Багряного «Тигролови».
Сімейне коріння та освіта
Луганське коріння Ганни додає глибини її поглядам на культуру та війну. Родина з регіону, де збереглися сильні традиції, вплинула на ставлення до книги як до чогось цінного й серйозного. У Києві вона занурилася в студентське життя початку 2000-х — час, коли «Бумбокс» уже набирав обертів після створення гурту в 2004 році. Андрій Хливнюк, черкащанин за походженням, музикант з освітою перекладача та графіка, уже мав альбоми «Меломанія» та «Family Бізнес».
Їхнє знайомство сталося наприкінці студентських років Ганни. У 2010-му інформація про весілля з’явилася в пресі — пара одружилася тихо, без зайвого галасу. Того ж року народився син Іван. Через три роки з’явилася донька Олександра. Шлюб тривав близько 11 років. Ганна часто говорила про баланс: робота в креативі не заважала материнству, а навпаки — давала натхнення. У інтерв’ю вона згадувала, як син уже в п’ять років став «книжковим маніяком», гортав сторінки, а батько читав дітям, коли мама була зайнята.
Кар’єра в режисурі та видавництві
Режисерська робота Ганни — це про візуальну поезію. Кліп «Выход» для «Бумбоксу» вийшов атмосферним і особистим. Вона зуміла передати ностальгію через образи дитинства, що резонувало з текстами гурту. У видавничій справі її підхід радикальніший: вона переосмислює шкільну програму. Класику на кшталт «Кайдашевої сім’ї» Нечуя-Левицького оформлюють колажами та емодзі, щоб підлітки відчули сучасність конфліктів. «Лісова пісня» Лесі Українки, антологія «Розстріляне відродження», «Тигролови» — усе це отримує свіже візуальне вбрання без втрати суті.
Ганна наполягає: книги для дітей — це серйозне мистецтво. Не іграшки, а твори з драматургією та композицією. Вона читає синові повну «Простоквашино» (450 сторінок), а не лише екранізовані уривки. Дітям показує альбоми з репродукціями Поля Клеє, водить до музеїв поступово — по одному поверху. Такий підхід формує смак і любов до читання без примусу. Серія «Awesome Ukraine» виконує іншу місію — знайомить іноземців з Україною через якісні візуальні історії про міста.
Зустріч з Андрієм Хливнюком та весілля
Студентські роки в Києві для Ганни збіглися з періодом становлення «Бумбоксу». Андрій уже писав тексти, виступав, експериментував з фанк-роком, джазом і грувом. Їхній роман розвивався природно — без публічних заяв. Весілля 2010 року стало несподіванкою для багатьох фанатів. Того ж року народився Іван — життя змінилося швидко й радісно. Ганна продовжувала знімати кліпи, Андрій — гастролювати. Вона навіть створила візуальну історію для його гурту, що стало ніжним жестом підтримки.
Сімейне життя було сповнене творчості. Діти росли серед книжок і музики. Ганна в інтерв’ю ділилася, як важливо читати вголос щовечора — хоча б 10 хвилин — щоб сформувати традицію. Син ремонтував пошкоджені книги скотчем і клеєм, ніби проводив ритуал. Чоловік теж читав дітям. Цей період здавався стабільним і наповненим.
Сім’я та баланс кар’єри й материнства
Двоє дітей з невеликою різницею у віці — це виклик і радість одночасно. Ганна вміла поєднувати дедлайни в видавництві з вечірніми читаннями. Вона говорила про те, як важливо не перетворювати книгу на обов’язок. Якщо дитина цікавиться машинами — шукати історії про них, чергувати з мультиками англійською, купувати тематичні іграшки. Так формується природна любов до слова.
Її погляд на виховання через мистецтво глибокий. Дорослі мають писати й оформлювати для дітей на високому рівні — з драмою й композицією. Вона критично ставиться до спрощених адаптацій і «дитячих» ілюстрацій, де немає глибини. Натомість пропонує повні тексти й сучасний дизайн, який не лякає, а приваблює. У цьому — її філософія: повага до юного читача.
Війна та нові випробування
24 лютого 2022 року Андрій одразу став на захист Києва в лавах територіальної оборони. У березні його поранили в обличчя під мінометним обстрілом, але вже у квітні він повернувся. Вірусне відео, де він виконує «Ой у лузі червона калина» зі зброєю, зібрало мільйони переглядів. Пізніше з’явився ремікс The Kiffness, кошти від якого пішли на ЗСУ. Андрій отримав орден «За мужність» III ступеня, став командиром групи аеророзвідки.
Ганна залишилася з дітьми. Ранні місяці війни були тривожними для всіх киян. Вона долучилася до волонтерської платформи «ЇЇ підтримка» як амбасадорка. Її луганське коріння, ймовірно, робило тему внутрішнього переміщення та підтримки близькою. Діти продовжували читати, а вона — працювати над проєктами, що зберігали культурну ідентичність. Служба чоловіка додала нової ваги кожному дню.
Розлучення та його контекст
Чутки про розставання з’явилися ще 2020 року — пара перестала з’являтися разом на публічних заходах. У 2021-му згадували про можливе слухання в Шевченківському суді Києва. Офіційне підтвердження надійшло лише у квітні 2025-го. В інтерв’ю білоруському режисеру Миколі Халезіну Андрій назвав Ганну «колишньою дружиною» й зізнався, що вона іноді сниться. Пара прожила разом понад десять років, виховала двох дітей і розійшлася цивілізовано, без публічних скандалів.
Після розлучення Ганна продовжує виховувати дітей сама. Деякі публікації відзначають, що вона експериментує із зовнішністю, зберігає активність у креативі. Андрій служить далі, зрідка згадуючи особисте. Їхня історія показує, що навіть у зіркових сім’ях розставання може бути спокійним і з повагою до минулого.
Сучасне життя Ганни Копилової
Сьогодні Ганна Копилова — артдиректорка «Основи», режисерка з досвідом, мама підлітків (станом на 2026 рік Івану близько 16, Олександрі — 13). Вона продовжує переосмислювати українську літературу для нових поколінь, підтримує волонтерські проєкти та зберігає приватність. Діти ростуть у середовищі, де книга — не розвага, а частина життя. Її луганське коріння, київська освіта й досвід у креативі склали унікальний характер — спокійний, глибокий і стійкий.
Ганна не прагне залишатися в тіні колишнього статусу. Вона будує власну історію через візуальні проєкти, які впливають на культуру. Її приклад надихає: можна бути дружиною зірки, мамою, професіоналкою й залишатися цілісною особистістю навіть після змін.
Цікаві факти
- Ганна зняла кліп «Выход» для гурту «Бумбокс» у 2015 році — це була її друга режисерська робота, і кліп пронизаний ностальгією за дитинством.
- Вона курувала серію «Awesome Ukraine» — англомовні путівники, які перевидавали кілька разів і допомагали знайомити світ з Україною.
- У домашньому читанні Ганна поєднує класику з сучасними елементами: син ремонтує пошкоджені книги, а родина читає повні тексти «Простоквашино» замість уривків.
- Артдиректорка переосмислює шкільну програму: «Кайдашеву сім’ю» оформлюють колажами та емодзі, щоб підлітки відчули актуальність сімейних конфліктів.
- Ганна — амбасадорка волонтерської платформи «ЇЇ підтримка» і продовжує працювати над проєктами, що зберігають культурну пам’ять навіть у воєнний час.
Її шлях — це історія про те, як творчість і материнство можуть співіснувати, а після розлучення жінка не зникає з поля зору, а продовжує сяяти у власній справі. Діти, книжки, візуальні історії та внутрішня стійкість залишаються головними орієнтирами. Ганна Копилова доводить: за лаштунками будь-якої зіркової історії завжди є сильна особистість, яка пише свою власну.
About the Author
