Посада голови Офісу Президента України — це нервовий центр президентської влади, де щодня переплітаються стратегічні рішення, кадрові призначення та інформаційні потоки, що визначають напрямок руху всієї держави. У 2026 році її обіймає Кирило Буданов — генерал-лейтенант із багаторічним досвідом керівництва військовою розвідкою, чиє призначення 2 січня стало історичним поворотом: вперше на чолі президентського апарату опинилася людина з активним бойовим і розвідувальним бекграундом. Ця роль поєднує формальні обов’язки з неформальним впливом, який часто перевищує рамки посадових інструкцій і безпосередньо позначається на політиці, дипломатії та безпеці країни.
Формально керівник Офісу забезпечує організаційну, правову, експертну та інформаційну підтримку діяльності Президента, готує проекти указів і законів, координує роботу апарату та пропонує кандидатури на ключові державні посади. У реальності ж він виступає своєрідним фільтром і каталізатором: саме через нього проходять найважливіші рішення, саме він організовує виконання президентської волі в міністерствах, відомствах і на міжнародній арені. Для новачків у політиці це може здаватися просто «адміністративною посадою», проте для тих, хто глибше занурюється в українські реалії, стає очевидним — це один із найпотужніших важелів впливу в державі.
Розуміння механізмів роботи голови Офісу допомагає побачити, чому одні реформи рухаються швидко, а інші застрягають у координації, як особисті якості людини на цій посаді здатні посилювати або стримувати президентську стратегію та чому перехід від цивільного юриста до військового розвідника в 2026 році сприймається як сигнал про нові пріоритети — безпеку та ефективність в умовах затяжної війни.
Історія посади: від перших днів незалежності до сучасного Офісу
13 грудня 1991 року указом Леоніда Кравчука було створено Адміністрацію Президента України — орган, покликаний забезпечити новообраного главу держави всім необхідним для роботи в умовах щойно здобутої незалежності. Першим керівником став Микола Хоменко. З того часу посада пережила кілька трансформацій назв і структур, кожен раз відображаючи стиль конкретного президента та виклики епохи.
За часів Віктора Ющенка орган реорганізували в Секретаріат Президента (2005–2010), намагаючись зробити його більш відкритим і менш «адміністративно-командним». За Віктора Януковича повернули назву Адміністрація. А в червні 2019 року Володимир Зеленський указом № 417/2019 створив Офіс Президента України шляхом реорганізації попередньої структури. Нова назва та підхід символізували бажання зробити апарат компактнішим, сучаснішим і менш обтяженим бюрократією. Штаб-квартира незмінно розташована за адресою вул. Банкова, 11 — у будівлі 1930-х років, зведеній у стилі сталінського ампіру з колонами та монументальним фасадом, яка спочатку призначалася для штабу Київського особливого військового округу.
Ця будівля давно стала не просто адресою, а символом української влади. Її масивні колони, парадні сходи та внутрішні кабінети бачили і перші укази незалежності, і кризові наради під час Революції Гідності, і щоденну роботу в умовах повномасштабного вторгнення. Саме тут, на Банковій, зосереджується робота тисяч документів, сотень зустрічей і постійного балансу між відкритим діалогом та державною таємницею.
Правовий статус і коло формальних повноважень
Керівник Офісу Президента України не є державним службовцем у класичному розумінні — він підпорядковується безпосередньо Президенту і призначається на строк його повноважень. Основні завдання та повноваження закріплені в Положенні про Офіс Президента України, затвердженому указом від 25 червня 2019 року.
Серед ключових обов’язків:
- Здійснює загальне керівництво Офісом і спрямовує його роботу на виконання конституційних повноважень Президента.
- Подає на підпис главі держави проекти указів, розпоряджень, законів, пропозиції щодо вето, конституційних подань та звернень до Конституційного Суду.
- Вносить пропозиції щодо призначення та звільнення першого заступника, заступників керівника Офісу, прес-секретаря, уповноважених і представників Президента.
- Координує діяльність усіх структурних підрозділів Офісу та консультативних органів при Президентові, включаючи Раду національної безпеки і оборони.
- Організовує контроль за виконанням указів і розпоряджень Президента.
- Забезпечує режим охорони державної таємниці та визначає порядок доступу до приміщень Офісу.
На практиці ці пункти означають, що голова Офісу — це не просто «секретар», а людина, яка вирішує, які питання потраплять на стіл Президента, як швидко і в якому формулюванні. Він координує роботу десятків директорів і департаментів: правової політики, зовнішньої політики, національної безпеки, економіки, гуманітарних питань, інформаційної політики. Кожен директорат готує аналітику та пропозиції, а керівник Офісу їх фільтрує, доопрацьовує і виносить на найвищий рівень.
Реальний вплив: чому посада часто вважається «другою за значенням»
Формальні повноваження — це лише частина картини. Політичні традиції України давно перетворили голову президентського апарату на фігуру з суттєвим неформальним впливом. Він визначає кадрову політику — хто отримає посаду в міністерстві, хто поїде послом, хто потрапить у поле зору Президента. Через нього проходять комунікації з Верховною Радою та урядом. У кризові періоди саме він часто стає ключовим координатором між різними гілками влади та силовими структурами.
За часів Андрія Єрмака (2020–2025) ця роль досягла особливої ваги. Юрист і колишній продюсер, близький до Президента ще з часів спільної роботи над серіалом «Слуга народу», Єрмак активно займався міжнародною дипломатією, переговорами та кадровими рішеннями. Багато спостерігачів відзначали, що його вплив на зовнішньополітичний порядок денний та внутрішні призначення був порівнянний із впливом окремих міністрів.
Призначення Кирила Буданова 2 січня 2026 року після короткого перехідного періоду з виконувачем обов’язків Марією Вітушок змінило акценти. Генерал-лейтенант, який з 2020 року очолював Головне управління розвідки, а до того займався оперативною роботою в розвідувальних структурах, приніс на Банкову досвід координації розвідки, роботи з полоненими та глибокого розуміння безпекових загроз. Це не просто зміна прізвища — це сигнал про те, що в умовах триваючої агресії президентський апарат посилює інтеграцію з військовими та розвідувальними механізмами.
Ключові постаті та їхній стиль роботи
Кожна людина на цій посаді накладала відбиток на стиль роботи всього Офісу. Ранні керівники, як-от Дмитро Табачник чи Олександр Зінченко, працювали в епоху становлення інститутів і пошуку балансу між президентською та парламентською владою.
Андрій Богдан (2019–2020) очолював перехідний період реформи — короткий, але насичений спробами перезавантажити апарат. Андрій Єрмак протримався понад п’ять років — рекордний термін для новітньої історії — і перетворив Офіс на потужний центр координації під час пандемії та повномасштабної війни. Його стиль — комбінація юридичної точності, особистої відданості Президенту та активної міжнародної активності.
Кирило Буданов, який прийшов у січні 2026-го, приносить інший досвід: багаторічну роботу в розвідці, безпосередню участь у плануванні та реалізації операцій, глибоке розуміння гуманітарних аспектів війни (зокрема через координацію штабу з питань поводження з військовополоненими). Для багатьох це виглядає як логічне продовження курсу на посилення обороноздатності та ефективності державних інституцій у воєнний час.
Повсякденна робота та виклики посади
День голови Офісу рідко буває передбачуваним. Ранок може починатися з аналізу нічних зведень розвідки та оперативної інформації, продовженням — нарадами з директоратами щодо підготовки указів або кадрових пропозицій, а вечір — контролем виконання рішень та підготовкою матеріалів для Президента. У воєнний період це ще й постійна координація з РНБО, Генеральним штабом, міжнародними партнерами та гуманітарними структурами.
Виклики — колосальні. Потрібно балансувати між швидкістю прийняття рішень і їхньою виваженістю, між відкритістю для суспільства та захистом державної таємниці, між інтересами різних груп впливу. Кожне кадрове рішення чи проект указу може вплинути на мільйони людей: від мобілізаційних питань до розподілу міжнародної допомоги, від реформ до питань безпеки громадян. Людина на цій посаді живе в режимі постійної відповідальності, де помилка або затримка можуть мати далекосяжні наслідки.
Цікаві факти про голову Офісу Президента
- Перший керівник і перші кроки незалежності. Микола Хоменко очолив Адміністрацію Президента вже 13 грудня 1991 року — буквально за кілька днів після референдуму про незалежність. Тоді апарат створювався з нуля, і саме він заклав основи організаційного забезпечення глави держави в новій країні.
- Архітектурний символ влади. Будівля на Банковій, 11, зведена в 1936–1939 роках для військового штабу, пережила війну і стала одним із найвпізнаваніших символів української політики. Її колони та масивний фасад щодня нагадують про історичну спадкоємність влади.
- Рекорд тривалості. Андрій Єрмак пробув на посаді з лютого 2020 до листопада 2025 року — понад п’ять років. Це найдовший термін у новітній період, протягом якого Офіс перетворився на ключовий центр координації під час найбільших випробувань для країни.
- Історичне призначення 2026 року. Кирило Буданов став першим у історії України керівником Офісу з активним військово-розвідувальним досвідом. Його попередня робота на чолі ГУР та координація питань військовополонених додала апарату глибокого розуміння безпекових і гуманітарних аспектів війни.
- Оптимізація штату. За даними Офісу, кількість штатних працівників за часів Володимира Зеленського зменшилася порівняно з попереднім періодом — з 400–510 осіб до 350–395. Це свідчить про цілеспрямовану роботу з підвищення ефективності та зменшення бюрократії.
- Особливий правовий статус. Керівник Офісу не є державним службовцем у традиційному сенсі — він підпорядковується безпосередньо Президенту і несе персональну відповідальність за всю роботу апарату. Це робить посаду максимально гнучкою, але й максимально залежною від довіри глави держави.
Як робота голови Офісу впливає на життя звичайних людей
Рішення, що народжуються на Банковій, рідко залишаються абстрактними. Підготовлені тут укази про нагороди чи помилування торкаються доль конкретних родин. Координація виконання президентських рішень впливає на швидкість відновлення зруйнованого житла, виплати допомоги внутрішньо переміщеним особам, закупівлю зброї та медичного обладнання. Кадрові пропозиції визначають, хто очолюватиме міністерства, відповідальні за тарифи, освіту чи соціальний захист.
У воєнний час цей зв’язок стає особливо відчутним: саме через Офіс часто проходять питання координації з міжнародними партнерами щодо постачання зброї, організації гуманітарних коридорів чи повернення полонених. Кожен успішний обмін чи нова партія допомоги — це результат кропіткої роботи багатьох людей, але саме голова Офісу стоїть у центрі цього процесу, забезпечуючи зв’язок між стратегічним баченням Президента та практичною реалізацією.
Посада голови Офісу Президента України ніколи не була і не буде суто технічною. Вона — відображення того, яким бачить свою владу конкретний президент, і водночас інструмент, який може посилити або послабити його позиції. У 2026 році, з приходом Кирила Буданова, цей інструмент отримав нове забарвлення — більшою мірою орієнтоване на безпеку, розвідку та ефективну координацію в умовах, коли від швидкості та точності рішень залежить майбутнє країни.
Розуміння цієї ролі — це ключ до розуміння того, як насправді працює українська політика: не лише через гучні заяви, а через щоденну, часто непомітну роботу людей, які стоять поруч із першою особою держави.
About the Author
