У цей день українці вшановують мову не як абстрактний інструмент спілкування, а як живий організм, що дихає історією, болем і перемогами. День української писемності та мови переплітається з церковною пам’яттю преподобного Нестора Літописця — ченця Києво-Печерської лаври, чия праця заклала фундамент нашої історичної пам’яті. Водночас 27 жовтня світ відзначає Всесвітній день аудіовізуальної спадщини за рішенням ЮНЕСКО, підкреслюючи, що не лише рукописи, а й фільми, звукозаписи та зображення зберігають культурний код нації для нащадків.
Свято, започатковане 1997 року, набуло нового звучання після реформи церковного календаря 2023 року. Воно запрошує замислитися: як слово, народжене в скрипторії XI століття, допомагає сучасній Україні зберігати ідентичність у цифрову епоху? Відповідь криється в тисячолітній тяглості — від пергаментних літописів до сучасних подкастів і кінострічок, де українська мова звучить упевнено й самобутньо.
Коріння свята: Нестор Літописець та його безсмертна спадщина
Приблизно 1056 року в Києві народився хлопчик, якого згодом назвуть Нестором. Близько 1073 року він прийшов до Києво-Печерського монастиря, де постригся в ченці й присвятив життя книгам. Нестор не просто переписував тексти — він творив. Його «Повість минулих літ», завершена близько 1113 року, стала першою систематичною історією Русі, що поєднала біблійні оповіді, візантійські хроніки, усні перекази та власні спостереження.
У скрипторії лаври, де пахло воском і шкірою, Нестор занурював гусяче перо в чорнило й виводив рядки, які досі визначають наше уявлення про витоки державності. Він описав заснування Києва, хрещення Русі, міжусобні війни та повсякденне життя. Деякі дослідники вважають, що остаточну редакцію здійснив ігумен Сильвестр 1116 року, проте саме Несторова версія лягла в основу більшості пізніших літописів.
Його спадщина виходить далеко за межі історії. Нестор — автор житій святих Бориса і Гліба та Феодосія Печерського. Ці твори стали зразками давньоруської агіографії й водночас першими художніми портретами реальних людей. У народній свідомості Нестор — покровитель усіх, хто працює зі словом: письменників, журналістів, істориків, учителів. Традиція покладати квіти до його пам’ятника в Києві набула особливого сенсу після 1997 року, коли день його пам’яті за новим календарем став державним святом.
Як народжувалося свято: указ 1997 року та реформа 2023-го
6 листопада 1997 року Президент Леонід Кучма підписав указ № 1241/97 «Про День української писемності та мови». Ініціатива надійшла від громадських організацій, які прагнули підкреслити роль мови в консолідації суспільства після здобуття незалежності. Спочатку свято припадало на 9 листопада — день пам’яті Нестора за юліанським календарем.
У 2023 році Православна церква України та Українська греко-католицька церква перейшли на новоюліанський календар. Різниця в 13 днів змістила дату на 27 жовтня. 28 липня 2023 року Президент Володимир Зеленський підписав указ № 455/2023, який офіційно переніс державне свято. Це рішення мало не лише церковний, а й культурний вимір: воно підкреслювало прагнення до духовної незалежності та єдності з більшістю помісних православних церков, що використовують новоюліанський календар.
З того часу 27 жовтня стало точкою перетину державної політики, церковної традиції та народної любові до слова.
Українська мова крізь віки: випробування, стійкість і відродження
Історія української писемності — це не лише хроніка тріумфів, а й літопис подолання. Після «Апостола» та «Букваря», виданих Іваном Федоровим у Львові 1574 року, друкарство в українських землях набуло потужного розвитку. Києво-Печерська лавра стала центром книговидання XVII століття.
У XIX столітті мова зазнала систематичних утисків. Валуєвський циркуляр 1863 року заборонив друк наукових, релігійних та навчальних книг українською, дозволивши лише художню літературу. Емський указ 1876 року розширив заборону майже на все: ввезення книг з-за кордону, театральні вистави, нотні видання, навчання в школах. Ці акти намагалися перетворити українську на «наріччя» без права на повноцінне культурне життя.
Попри заборони, мова вижила. «Енеїда» Івана Котляревського (1798) започаткувала нову українську літературу. Тарас Шевченко своєю «Кобзарем» підніс її до рівня світової поезії. У XX столітті були періоди українізації 1920-х і нові хвилі русифікації. Незалежність 1991 року зробила українську єдиною державною мовою. Закон «Про забезпечення функціонування української мови як державної» 2019 року закріпив механізми її захисту та розвитку в усіх сферах.
Сьогодні, за оцінками різних джерел, українською володіють 40–45 мільйонів людей у світі. В Україні, попри демографічні виклики воєнного часу, спостерігається стійке зростання її використання в медіа, освіті та повсякденному спілкуванні. Опитування та дослідження 2025–2026 років фіксують прискорення українізації соціальних мереж, особливо серед молоді.
Сучасне значення: мова як дзеркало національної стійкості
У 2026 році День української писемності та мови набуває особливого звучання. Мова стала не лише маркером ідентичності, а й інструментом опору та єднання. Діти, які народилися під час війни, вивчають українську як мову майбутнього. Діаспора в 107 країнах світу організовує курси та культурні події. Міжнародний конкурс знавців української мови імені Петра Яцика щороку збирає понад 5 мільйонів учасників з 20 країн.
Радіодиктант національної єдності, започаткований 2000 року, перетворився на традицію, що об’єднує покоління та континенти. Учасники пишуть текст під диктовку ведучих Українського радіо, а результати показують рівень мовної грамотності та емоційну причетність до спільної справи.
Мова еволюціонує: з’являються неологізми, пов’язані з технологіями, військовою справою, екологією. Правопис 2019 року врахував живі тенденції та історичну спадщину. Для початківців це нагода відкрити багатство синонімів та демінутивів, для просунутих читачів — простір для лінгвістичних досліджень та творчості.
Всесвітній день аудіовізуальної спадщини: коли зображення та звук зберігають мову
Того самого 27 жовтня ЮНЕСКО з 2005 року відзначає Всесвітній день аудіовізуальної спадщини. Фільми, радіопрограми, звукозаписи та відео — це не просто архіви. Вони фіксують живу мову в контексті епохи, зберігають інтонації, жести, атмосферу.
Українське кіно відіграло особливу роль. Стрічки Олександра Довженка 1920–1930-х років принесли українську мову та візуальну поетику на світові екрани. Пізніше «Тіні забутих предків» Сергія Параджанова, роботи Юрія Іллєнка, сучасні документальні проєкти та серіали продовжують цю традицію. Звукові архіви народних пісень, інтерв’ю з ветеранами, подкасти про історію — усе це частини тієї самої мозаїки, яку Нестор починав складати на пергаменті.
Збереження аудіовізуальної спадщини — це виклик для архівістів і водночас можливість для кожного з нас. Оцифровані записи стають доступними онлайн, а нові покоління творців використовують їх для створення контенту, що говорить українською з майбутнім.
Цікаві факти про українську писемність та мову
Цікаві факти
- Українська мова налічує близько 250 тисяч слів у словниках, проте активний словниковий запас носія може сягати 20–30 тисяч. Багатство демінутивів та синонімів дозволяє передавати найтонші емоційні відтінки.
- «Апостол» Івана Федорова, виданий у Львові 1574 року, — перша точно датована друкована книга на теренах України. Разом із «Букварем» вона започаткувала традицію просвітницького друкарства.
- Міжнародний конкурс імені Петра Яцика щороку об’єднує понад 5 мільйонів учасників з 20 країн світу — масштаб, який рідко трапляється серед мовних змагань.
- Радіодиктант національної єдності з 2000 року став традицією, що поєднує українців по обидва боки кордонів. У 2025 році участь взяли сотні тисяч людей.
- Українська — одна з небагатьох слов’янських мов, що зберегла звук «ґ» як окремий фонемний елемент, що відрізняє її від російської та деяких інших сусідніх мов.
- «Повість минулих літ» Нестора перекладена багатьма мовами світу й досі залишається ключовим джерелом для вивчення ранньої історії Східної Європи.
- У 2025 році частка українськомовного контенту в соціальних мережах, особливо на YouTube та TikTok, зросла на 19–29 % порівняно з попереднім роком, демонструючи динаміку молодіжного середовища.
Як зробити 27 жовтня особливим: ідеї для початківців і знавців
Для тих, хто тільки відкриває для себе тему, почніть з простого: прочитайте уривок з «Кобзаря» або «Повісті минулих літ» в сучасному перекладі. Послухайте аудіокнигу чи подкаст українською. Напишіть радіодиктант разом із родиною — це не перевірка, а спільне переживання мови.
Для просунутих читачів і творців день може стати нагодою глибше зануритися в першоджерела: порівняти різні редакції літопису, дослідити вплив церковнослов’янської на сучасну українську, проаналізувати неологізми воєнного часу. Створіть власний міні-проєкт — короткий текст, відео чи допис про улюблене українське слово та його історію.
Кожен може долучитися до популяризації: поділитися улюбленим уривком українською літератури, підтримати українськомовне видавництво, записати відео для дітей про Нестора або просто поговорити з близькими про те, чому мова важлива саме сьогодні.
27 жовтня — не просто дата в календарі. Це нагадування, що слово, народжене в печерах XI століття, продовжує жити в наших розмовах, піснях, фільмах і мріях. І від того, наскільки свідомо ми його бережемо й розвиваємо, залежить, якою буде наша спільна історія завтра.
About the Author
