Інвалідність третьої групи визначається як статус, що встановлюється особам із стійкими помірними порушеннями функцій організму, які призводять до помірно вираженого обмеження життєдіяльності. Такий ступінь розладу дозволяє людині самостійно обслуговувати себе з використанням допоміжних засобів або епізодичною допомогою, пересуватися з деякими труднощами та виконувати трудову діяльність у спеціально створених або полегшених умовах. У 2026 році цей статус продовжує надавати право на пенсійні виплати в розмірі 50 відсотків від пенсії за віком, соціальну допомогу та низку трудових і медичних гарантій, водночас зберігаючи можливість активної участі в суспільному житті.
Процедура встановлення інвалідності третьої групи зазнала суттєвих змін із 1 січня 2025 року: замість медико-соціальної експертної комісії (МСЕК) діє система оцінювання повсякденного функціонування особи експертними командами в закладах охорони здоров’я. Рішення приймається на основі електронних медичних документів, функціональної оцінки та критеріїв, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1338. Це спрощує процес, робить його прозорішим завдяки аудіозапису засідань і дозволяє дистанційну або заочну форму для окремих категорій.
Особи з інвалідністю третьої групи зберігають значну частку працездатності, тому держава акцентує увагу не лише на фінансовій підтримці, а й на реабілітації, адаптації робочого місця та інтеграції в суспільство. Знання точних критеріїв, етапів оформлення та доступних пільг допомагає ефективно реалізувати свої права без зайвих бюрократичних перешкод.
Що таке інвалідність третьої групи та за якими критеріями її встановлюють
Третя група інвалідності відповідає помірному, або першому, ступеню обмеження життєдіяльності. Це означає, що стійкі порушення функцій органів і систем організму, спричинені захворюванням, наслідками травм чи вродженими вадами, тривають не менше 12 місяців або мають прогноз на такий термін. Обмеження зачіпають одну або кілька сфер: самообслуговування, самостійне пересування, орієнтацію, спілкування, контроль поведінки, навчання чи трудову діяльність.
На відміну від вищих груп, тут відсутні значні або виражені обмеження. Людина зазвичай може виконувати повсякденні дії самостійно, хоча й повільніше або з використанням технічних засобів реабілітації. Працездатність зберігається, але вимагає створення спеціальних умов — скороченого робочого дня, додаткових перерв або зміни профілю діяльності. Експертні команди оцінюють саме функціональні можливості, а не лише діагноз, тому один і той самий стан здоров’я може призвести до різного ступеня інвалідності залежно від індивідуальних компенсаторних механізмів.
Критерії встановлення чітко прописані в додатку до Постанови КМУ № 1338. Вони враховують ступінь розладу кожної функції окремо, а рішення ухвалюється колегіально лікарями-практиками з урахуванням усіх медичних даних.
Захворювання та стани, що найчастіше дають підстави для третьої групи
Перелік станів, які можуть призвести до встановлення інвалідності третьої групи, не є вичерпним і залежить від ступеня функціональних порушень. Серед поширених — відсутність одного з парних органів (ока, легені, нирки), що компенсується другим органом, але створює додаткове навантаження. Сюди входять також помірні порушення опорно-рухового апарату: нестійкість кульшового або колінного суглоба, укорочення кінцівки на 7 сантиметрів і більше, кукса стегна чи гомілки після ампутації.
Хронічні захворювання внутрішніх органів теж часто стають підставою: гіпертонічна хвороба II ступеня без тяжких ускладнень, ішемічна хвороба серця зі стабільною стенокардією, хронічний бронхіт або астма середньої тяжкості, що вимагають постійної підтримувальної терапії. Ендокринні розлади, такі як цукровий діабет із помірними ускладненнями, або захворювання нервової системи з частковим порушенням рухових функцій потрапляють у цю категорію за умови збереження можливості самостійного пересування та самообслуговування.
Психічні розлади помірного ступеня, органічні ураження головного мозку, наслідки черепно-мозкових травм з частковим зниженням когнітивних функцій також можуть бути підставою. Важливо, що комісія оцінює не діагноз, а його вплив на повсякденне функціонування: чи потребує людина допомоги в плануванні дій, чи сповільнюється темп виконання завдань, чи виникають труднощі з концентрацією уваги.
Новий порядок встановлення інвалідності у 2026 році: оцінювання повсякденного функціонування
З 2025 року процес повністю цифровізовано. Направлення на оцінювання формує лікуючий лікар або сімейний лікар безпосередньо в електронній системі на підставі медичних документів, що підтверджують стійкі порушення. Лікарсько-консультативна комісія більше не бере участі в цьому етапі. Експертна команда в закладі охорони здоров’я проводить оцінку на основі наявних виписок, результатів обстежень і, за потреби, очного або дистанційного огляду.
Засідання фіксується аудіозаписом, що підвищує прозорість. Пацієнт або його представник може бути присутнім, а в окремих випадках — проводити власний запис. Рішення ухвалюється колегіально і підписується кожним членом команди. Воно включає не лише групу інвалідності, а й рекомендації щодо індивідуальної програми реабілітації, потреби в технічних засобах та ступеня втрати професійної працездатності.
Такий підхід скорочує строки розгляду та усуває необхідність фізично перевозити паперові справи між установами. Для важкохворих передбачена заочна форма на основі документів.
Які документи потрібні та як підготуватися до процедури
Основний пакет включає паспорт громадянина України (або інший документ, що посвідчує особу), реєстраційний номер облікової картки платника податків, медичні документи: виписні епікризи, результати лабораторних та інструментальних досліджень, висновки вузьких спеціалістів. Для військовослужбовців додається висновок військово-лікарської комісії. Усі дані лікар вносить в електронну систему, тому паперовий варіант направлення не потрібен.
Підготовка полягає в повному проходженні обстеження та фіксації стійкості порушень. Рекомендується зібрати максимум документів, що описують динаміку захворювання протягом останнього року. Якщо стан погіршується, варто оновити обстеження безпосередньо перед направленням.
Строки встановлення та проходження переогляду
Вперше встановлена третя група інвалідності призначається, як правило, на один рік. Це дозволяє оцінити динаміку стану та ефективність реабілітаційних заходів. Після повторного оцінювання термін може бути продовжений на 1–3 роки або встановлений безстроково за умови стабільності порушень і відсутності перспектив значного покращення.
Переогляд відбувається за направленням лікаря наприкінці терміну дії попереднього рішення. Пропуск строків без поважних причин може призвести до припинення виплат до нового оцінювання. У разі погіршення здоров’я можливе дострокове направлення на перегляд для підвищення групи.
Фінансові виплати та пенсії для осіб з інвалідністю 3 групи
Пенсія по інвалідності третьої групи становить 50 відсотків розміру пенсії за віком, обчисленої за нормами Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». До страхового стажу зараховується період від встановлення інвалідності до досягнення пенсійного віку. За даними Пенсійного фонду України, мінімальна гарантована сума для непрацюючих осіб прив’язана до прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, і у 2026 році не може бути нижчою за відповідний показник.
Якщо пенсія не досягає прожиткового мінімуму, призначається державна адресна допомога. Особам, які не набули права на пенсію, виплачується державна соціальна допомога в розмірі 60 відсотків прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб. Для працюючих громадян встановлено вищий мінімальний поріг — близько 3328 гривень станом на початок 2026 року.
Додаткові надбавки можливі за певних умов: участь у бойових діях, особливий статус тощо. Індексація пенсій проводиться відповідно до загальних правил.
| Група інвалідності | Відсоток від пенсії за віком | Мінімальна гарантія (приблизно, грн, 2026) | Особливості |
|---|---|---|---|
| I група | 100 % | вищий мінімум | повна втрата працездатності |
| II група | 90 % | середній | значні обмеження |
| III група | 50 % | 2595–3328 | помірні обмеження, можливість праці |
Дані за матеріалами Пенсійного фонду України та нормативних актів. Точний розмір залежить від індивідуального страхового стажу та заробітку.
Соціальні пільги та трудові гарантії
Особи з інвалідністю третьої групи мають право на додаткову відпустку без збереження заробітної плати до 30 календарних днів на рік, скорочений робочий день за медичними показаннями та захист від звільнення за ініціативою роботодавця без поважних причин. Роботодавці зобов’язані створювати умови для праці відповідно до індивідуальної програми реабілітації.
Медичні пільги включають забезпечення технічними засобами реабілітації, протезуванням та санаторно-курортним лікуванням за певних умов. Транспортні знижки та пільги на ліки залежать від регіональних програм і часто поширюються на міський транспорт. Освіта та професійна перепідготовка доступні на пільгових умовах.
Збереження працездатності робить третю групу особливо важливою для професійної реалізації. Багато підприємств мають квоти на працевлаштування осіб з інвалідністю, а держава надає компенсації роботодавцям на створення робочих місць. Адаптація може включати ергономічне обладнання, гнучкий графік або дистанційну форму роботи.
Соціальна адаптація передбачає участь у програмах реабілітації, психологічної підтримки та громадських ініціативах. Регулярне проходження переогляду дозволяє коригувати програму реабілітації відповідно до змін стану здоров’я.
Поради для осіб з інвалідністю 3 групи
- Збирайте повний пакет медичних документів заздалегідь. Це прискорить оцінювання та підвищить точність рішення експертної команди. Оновлюйте обстеження щонайменше раз на рік.
- Використовуйте право на індивідуальну програму реабілітації. Вона містить конкретні рекомендації щодо засобів реабілітації, навчання та працевлаштування — звертайтеся до фахівців для її реалізації.
- Звертайтеся до Пенсійного фонду одразу після встановлення статусу. Це дозволить уникнути затримок із призначенням виплат і адресної допомоги.
- Знайте свої трудові права. При працевлаштуванні інформуйте роботодавця про рекомендації комісії — це захищає від перевантажень і дає підстави для адаптації робочого місця.
- Слідкуйте за змінами законодавства. Регулярно перевіряйте актуальні постанови на сайті zakon.rada.gov.ua або звертайтеся до центрів надання адміністративних послуг.
Ці прості кроки допомагають максимально ефективно використовувати можливості, які надає статус, і підтримувати якість життя на високому рівні.
Інвалідність третьої групи — це не обмеження, а офіційне визнання потреби в певній підтримці держави для повноцінного життя та праці. Своєчасне оформлення статусу та активне використання реабілітаційних і трудових можливостей дозволяють зберегти незалежність і соціальну активність. У разі сумнівів або змін стану здоров’я звертайтеся до лікуючого лікаря для отримання направлення — це перший крок до об’єктивної оцінки та необхідної допомоги.
About the Author
