Скеля посеред Чорного моря, яка увійшла в підручники історії однією фразою про російський корабель, продовжує жити своїм особливим життям. Острів Зміїний зараз — це не туристична локація і не мирне селище Біле, як було до 2022 року. Це форпост, передова, спостережний пункт і символ одночасно, де добу за добою чергують бійці Головного управління розвідки Міноборони України.
Станом на 2026 рік острів повністю контролюється Україною — там майорить синьо-жовтий прапор, прикордонний стовп пофарбований у державні кольори, а величезний щит з написом «Острів Зміїний — Україна» видно навіть з безпілотників. Однак мирним це місце назвати важко: Росія час від часу намагається атакувати скелю крилатими ракетами, авіабомбами та дронами, а наша оборона тримає лінію вже четвертий рік поспіль.
Розберемо детально, як зараз виглядає Зміїний, хто і як його боронить, чому ця крихітна точка на карті досі визначає долю українського зернового експорту і чому росіяни так і не змогли її повернути собі після ганебної втечі влітку 2022-го.
Де знаходиться острів Зміїний і чому це принципово важливо
Зміїний лежить у північно-західній частині Чорного моря, за приблизно 37,5 кілометра на схід від дельти Дунаю та за 120 кілометрів від Одеси. Координати — 45°15′ північної широти, 30°12′ східної довготи. Адміністративно острів належить до Вилківської міської громади Ізмаїльського району Одеської області, тобто це повноцінна частина Української держави, а не безіменна скеля.
Форма острова — хрестоподібна, розміри по крайніх точках приблизно 662 на 560 метрів, площа суходолу — близько 17 гектарів, із крутосхилами берегів — 20,5 гектара. Найвища точка піднімається на 41,3 метра над рівнем моря, що дає чудову оглядовість на десятки кілометрів навкруги. За даними Великої української енциклопедії, частина острова з прилеглою акваторією входить до загальнозоологічного заказника загальнодержавного значення «Острів Зміїний» загальною площею 232 гектари, заснованого ще у 1998 році.
А тепер про стратегію. Хто тримає Зміїний — той тримає під ракетним прицілом усю північно-західну акваторію Чорного моря. З острова добре видно зерновий коридор, яким українські балкери йдуть до Босфору. З нього ж можна спостерігати потенційні десантні маршрути в напрямку Одещини та Придністров’я. Кирило Буданов ще у 2022 році підкреслював, що острів дозволяє контролювати надводну й частково повітряну обстановку на півдні країни, і ця оцінка не змінилася досі.
Острів Зміїний зараз: оборона ГУР і реальний стан скелі
Контроль над островом утримує спецпідрозділ «Тимур» Головного управління розвідки Міноборони України — підрозділ, який у 2022-му безпосередньо звільняв скелю від російських загарбників. У 2026 році бійці продовжують виконувати там бойові завдання: спостереження, протидія можливим десантам, наведення засобів ураження, ППО, ремонт укриттів. Журналістів, які бувають на острові, на камерах показують зі змінними голосами та закритими обличчями — справжні імена розкриються тільки після війни.
Будні на Зміїному — це холодне море, штормові хвилі, що б’ються об скелясті береги, підземні шпиталі, вирубані просто у скелі, і складна логістика. Продукти, медикаменти, паливо, боєприпаси — усе доставляється спецоперативно, з обходом російських засобів спостереження. За репортажами журналістів ТСН, які відвідували острів у лютому 2026 року, найбільший виклик для оборонців — не комфорт, а здатність триматися під регулярними обстрілами.
Без ракетного крейсера «Москва», який українські «Нептуни» відправили на дно ще 14 квітня 2022 року, повноцінно атакувати острів десантом росіяни просто не можуть — будь-яке наближення великих кораблів негайно фіксується з найвищої точки скелі.
Щоб зрозуміти масштаб того, що відбувається на острові зараз, варто пробігтися ключовими датами останніх років. Кожен етап — це окрема історія мужності, технологічних рішень або глобальних наслідків для світового продовольчого ринку.
| Дата | Подія | Значення |
|---|---|---|
| 24 лютого 2022 | Атака кораблів ЧФ РФ, тимчасова окупація, фраза «русскій воєнний корабль…» | Початок міжнародного резонансу, символ опору |
| 14 квітня 2022 | Затоплення флагмана ЧФ РФ крейсера «Москва» | Втрата росіянами прикриття для острова |
| 30 червня 2022 | Російські війська залишили Зміїний | Деокупація стратегічної точки |
| 4 липня 2022 | На острові встановлено прапор України | Юридичне завершення військової операції |
| 2023–2025 | Епізодичні російські удари ракетами Х-22, авіабомбами, дронами | Спроби зірвати зерновий коридор |
| 2026 | Постійний контроль ГУР, посилення укріплень | Стабільна оборона морської лінії |
Джерела даних: Велика українська енциклопедія, ТСН.
Особливу увагу заслуговує проміжок між квітнем і червнем 2022 року, коли українські військові послідовно вибивали з острова російські засоби ППО «Панцир-С1», комплекси «Тор», паливозаправники й живу силу. Після деокупації журналісти зафіксували на скелі рештки спаленої техніки — і ці кадри стали окремим символом фіаско російської присутності в Чорному морі.
Природа Зміїного: птахи, заказник і той самий тектонічний феномен
Попри військовий статус, біологічно острів залишається унікальним. Це єдине справжнє тектонічне підняття в усьому Чорному морі — те, що відрізняє його від звичайних піщаних кіс і намивних утворень. Береги тут скелясті, строкато забарвлені через чергування різних геологічних відкладень, місцями обриваються прямо у воду на 25 метрів.
На Зміїному й навколо нього зафіксовано до 200 видів птахів, які зупиняються тут під час сезонних міграцій. Багато з них занесені до Червоної книги України. До війни сюди регулярно прилітали орнітологи й бердвотчери, фотографували рідкісних бакланів, мартинів, навіть деяких хижаків. Зараз, звісно, наукова робота на острові призупинена — пріоритет за обороною. Однак сама екосистема продовжує жити: птахи прилітають, гніздяться, мігрують далі.
Окрема історія — коти. У лютому 2024 року бійці ГУР провели «нетипову операцію» з евакуації 15 котів зі Зміїного на материк. Тварини оселилися на острові ще в мирний час, пережили окупацію, голод, обстріли — і коли стало зрозуміло, що утримувати їх у бойових умовах небезпечно, розвідники організували спецлогістику. Історія обійшла світові ЗМІ й додала острову ще один людський штрих.
Чому без Зміїного не буде зернового коридору
Зерновий коридор — це маршрут, яким українські балкери виходять із портів Одеси, Чорноморська й Південного, повертають на південь уздовж румунського узбережжя й далі прямують до протоки Босфор. Якщо подивитися на карту, стане очевидно: Зміїний знаходиться буквально на цьому маршруті, як сторожова вежа над морською магістраллю.
Коли острів був окупований росіянами, вони могли тримати під вогнем кожне судно, що виходило з українських портів. Саме тому світ ризикував отримати глобальну продовольчу кризу — нагадаємо, Україна щорічно експортує десятки мільйонів тонн зерна, олії та інших агропродуктів. Зараз ситуація принципово інша: з острова ведеться спостереження за судноплавством, але вже на користь української сторони.
Фактично, оборона Зміїного — це не лише військове завдання, а економічне й гуманітарне: від утримання острова безпосередньо залежить здатність України годувати країни Африки, Азії та Близького Сходу.
Цей зв’язок між крихітною скелею і глобальною продовольчою безпекою — той самий випадок, коли географія перетворюється на геополітику. Жоден підручник з міжнародних відносин не описав би це краще, ніж реальність останніх чотирьох років.
Що залишилося на острові: інфраструктура після боїв
До 24 лютого 2022 року на Зміїному існувало повноцінне селище Біле з населенням близько 30 осіб — військовослужбовці, персонал маяка, науковці. Працювали поштове й банківське відділення, музей, житловий і науковий комплекси, маяк, навіть невеликий магазин. Це була маленька громада з власним розкладом життя, до якої вертольотами привозили продукти й гостей.
Після місяців окупації, бомбардувань і боїв за деокупацію значна частина інфраструктури зруйнована. Маяк пошкоджений, житлові споруди частково знищені, від колишнього мирного селища лишилися переважно фундаменти й каркаси. Збереглися й трофеї — рештки російських систем ППО «Панцир-С1», «Тор», паливозаправників, які тепер є свідченнями невдалого окупаційного експерименту.
На місці зруйнованих об’єктів зараз — мережа укріплень, прихованих позицій, підземних приміщень для особового складу. Знімальні групи, які бували на острові, описують це як «фортецю в скелі», де кожен виступ використано для маскування й оборони. Постійне цивільне населення відсутнє — острів є виключно зоною військового контролю.
Спроби Росії повернути контроль і чому це не вдається
Росіяни не змирилися з втратою Зміїного у 2022 році. Протягом 2023–2025 років зафіксовано низку спроб дестабілізувати оборону острова: удари крилатими ракетами Х-22, скиди авіабомб з літаків Су-24 й Су-34, атаки FPV-дронами та морськими безпілотниками. Деякі з цих атак досягали цілі та руйнували окремі об’єкти на острові, але жодна не призвела до повернення контролю РФ над скелею.
Українська сторона відповідає симетрично: ЗСУ й ГУР завдають ударів по російських позиціях на тимчасово окупованих територіях, з яких ведуться атаки, знищують літаки-носії, наприклад Су-24, перехоплюють крилаті ракети. У 2024–2025 роках також тривали бої за газовидобувні вежі Бойка поблизу Зміїного, які мають значення для контролю над акваторією.
Чому росіяни не можуть повернути острів? Причин кілька. По-перше, після затоплення «Москви» в РФ немає засобу повноцінного прикриття десантної операції. По-друге, українська берегова оборона з Одеської області добиває до акваторії острова протикорабельними ракетами «Нептун». По-третє, морські дрони ВМС ЗСУ контролюють підступи до скелі краще, ніж будь-який російський корабель. І по-четверте, обороняти острів зараз — це питання честі для ГУР, і відступати з нього просто не входить у плани.
Острів Зміїний як символ і легенда
Античні греки називали цю скелю «островом Ахілла» — за переказом, богиня Фетіда підняла її з моря для свого сина, і на острові навіть нібито поховано героя Троянської війни. Тут існував храм Ахілла, куди приходили моряки за оберегом перед далекою дорогою. Тисячі років по тому одна фраза українських прикордонників, адресована російському флагману, перетворила цей же острів на новий міф — уже українського зразка.
Зараз Зміїний — це і військова реальність, і знак, і метафора. Скеля, яку не вдалося стерти ані ракетами «Калібр», ані бомбами ФАБ-500, ані спробами повернути контроль. Скеля, що годує — через зерновий коридор. Скеля, що пам’ятає — через античні легенди й сучасну історію. І скеля, що тримається — попри все, що проти неї кидають.
Поки на найвищій точці острова майорить синьо-жовтий прапор, а бійці спецпідрозділу «Тимур» виходять на нічні чергування, історія цього місця пишеться далі. І немає сумнівів, що наступні розділи будуть не менш насиченими — попереду відновлення мирного селища Біле, повернення маяка, повноцінна реабілітація заказника й, можливо, навіть туристичні маршрути для наступних поколінь українців. Тих, хто прийде сюди вже у мирне Чорне море.
About the Author
